Хворий 3., 38 років, захворіла гостро в березні 1966 р.: артрит гомілковостопних суглобів, поліартралгіі, слабкість, нездужання, підвищення температури тіла до 38°С Через 2 тижні виникла вузлувата еритема на гомілках; ШОЕ збільшилася до 30 мм/год. Діагностований ревматизм, з приводу якого в амбулаторних умовах лікувалася саліцилатами. Поліартрит, вузлуваті висипання на гомілках зникли, однак з'явилися болі в області серця, задишка, серцебиття. З діагнозом ревматизму з 23/IV по 1/VIII лікувалася в одній з міських лікарень, де виявлені різка глухість тонів серця, м'який систолічний шум на верхівці. На ЕКГ 5/VII зареєстровані атріовентрикулярна блокада II ступеня (подовження інтервалу P-Q до 0,36 з періодами Самойлова - Венкебаха) і значне опущення інтервалу S-Т в грудних і стандартних відведеннях.
Аналіз крові: Нb 112 г/л, л. 3,6·103 в 1 мкл, е. 4%, п. 3%, с. 54%, лімф. 30%, мон-9%; ШОЕ 19 мм/год.
Проводилося лікування преднізолоном у початковій дозі 25 мг на день (на курс 447,5 мг) у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою. До моменту виписки зникли періоди Самойлова - Венкебаха, інтервал Р-Q скоротився до 0,25 с, покращилися процеси реполяризації в серцевому м'язі, зменшилася лейкопенія, ШОЕ знизилася до II мм/год. Проте зберігалися погане самопочуття, постійні болі в області серця, задишка при невеликому фізичному навантаженні, слабкість, субфебрилітет. З цими явищами 12/IX поступила в клініку Інституту ревматизму АМН СРСР.
При надходженні хвора бліда, зниженого живлення, ціаноз губ, акроціаноз. Межі серця не розширені, тони значно приглушені, I тон різко ослаблений, систолічний шум на верхівці, акцент II тону на легеневій артерії. Ритм правильний, 80 в хвилину.
Артеріальний тиск 110/70 мм рт. ст, швидкість кровотоку по магнезиальному методу 15 с, венозний тиск 82 мм вод. ст. На ЕКГ інтервал P-Q 0,23 с, виражені дифузні зміни міокарда шлуночків (опущення S-TII,V1-5, двофазні зубці TV2-V6, низькі ТІ-III). На ФКГ - зниження амплітуди 1 тони, регресний систолічний шум на верхівці і в точці проекції мітрального клапана. Рентгенологічне дослідження: справа в прикореневій зоні вогнище Гона, корені розширені за рахунок гіперплазії бронхопульмональних і паратрахеальних лімфатичних вузлів. В медіальних відділах легень - картина сітчастого склерозу. Серце незначно збільшена за рахунок лівого і правого шлуночків.
Аналіз кроdи: Нb 128 г/л; л. 4,6-103 в 1 мкл, е. 2%, п. 3%, лімф. 37%, мон. 4,5%; ШОЕ 21 мм/год; загальний білок 93,5 г/л, альбуміни 56,7%, глобуліни: а1 - 5,9%, а2 - 10,2%, в - 15%. Фібриноген 3,3 г/л, ДФА 0,19 од., серомукоїд 0,12 г/л, активність аспартат-амінотрансферази 27 од., аланін-амінотрансферази 18 од.
Характерні рентгенологічні зміни: двостороннє збільшення бронхопульмональних і паратрахеальних лімфатичних вузлів, наполеглива лейкопенія, відсутність ознак туберкульозу (хвора обстежена в інституті туберкульозу), незвичайне для ревматизму пізній початок захворювання, особливості клінічної картини з відсутністю ураження ендокарда з'явилися підставою відкинути діагноз ревматизму. За даними обстеження діагностовано саркоїдоз Бека з ураженням лімфатичних вузлів середостіння і міокарда, з явищами поліартриту і вузлуватою еритеми в дебюті захворювання.
Проведено лікування преднізолоном - початкова доза 20 мг (всього 495 мг) і резохином. Самопочуття покращилося, зменшилися задишка і болі в області серця, зникла лейкопенія; ШОЕ знизилася до 5 мм/год. На ЕКГ інтервали S-Т сталі изоэлектрическими, зубці Т позитивними, але залишилися низькими; інтервал Р-Q 0,23-0,24 с. Збереглися приглушеність тонів, менш інтенсивний систолічний шум. Хвора виписана з рекомендацією приймати резохин. Через рік при повторному стаціонарному обстеженні рентгенологічно відзначено зменшення розмірів збільшених лімфатичних вузлів. На ЕКГ зубці Т сталі вище, інтервал P-Q 0,23 с. Через 2 роки самопочуття хороше, тони серця помірно приглушені. Зберігається атріовентрикулярна блокада I ступеня (Р-Q 0,24 с). Рентгенологічно відзначена нормалізація судинного легеневого малюнка, коріння структурні, зникла полицикличность їхніх обрисів. Лівий корінь деформований і ущільнений за рахунок фіброзних змін. Серце зменшилося в розмірах. Виявлено збільшення амплітуди зубців на рентгенокимограмме.
