Тривалість лікування інталев може бути різною: від 1-3 місяців до року і більше. Ми застосовуємо у дітей інтал курсом протягом 1 -1,5 місяців, починаючи з трьох інгаляцій на добу з подальшим зниженням однієї інгаляції через кожні 10-15 днів. Інтал використовується, по-перше, коли протипоказана специфічна імунотерапія етіологічно значущими алергенами; по-друге, у хворих з поєднаною сенсибілізацією перед проведенням специфічної імунотерапії або в поєднанні з нею і індивідуальної дієтотерапією після санації вогнищ інфекції. Повторний курс інталев проводиться через 6 місяців за тією ж схемою. Ефективність лікування становить 86%. При тривалому застосуванні интал можуть розвиватися ускладнення у вигляді подразнення слизової оболонки носа, дихальних шляхів, що приводить до кашлю з задишкою. Рідко спостерігається блювота, серцебиття, підвищена збудливість, розлади сну, головний біль, висипу, які швидко зникають після зниження дози або відміни препарату. Одним з важких побічних дій интал, особливо при тривалому застосуванні, є його шкідливу дію на миготливий епітелій респіраторного тракту, що знижує його захисну функцію. Оскільки використання интал в інгаляціях у дітей до 4-5-річного віку важко, його рекомендується застосовувати у вигляді водного розчину (1 капсула на 50 мл дистильованої води) 4 рази на добу за 30 хвилин до прийому їжі (Ревякіна Ст. А., 1985).
Інтал може використовуватися в лікуванні алергічних ринітів у вигляді 2% водної суспензії, а також при атопічному дерматиті у вигляді 0,6% мазі на вазеліновій основі.
Іншим антилибераторным препаратом є кетотифен (задитен) - похідне бензоциклогента-миофена. Дані препарати використовуються перорально. Механізм їх дії почасти аналогічний инталу - пригнічують ФДЕ і через накопичення цАМФ попереджають деструкцію опасистих клітин. На відміну від интал дані препарати блокують Н1-рецептори в гладких м'язах, послаблюючи і навіть пригнічує дію гістаміну. Крім того, вони підвищують активність Т-супресорів (Марциновський В. Ю. з співавт., 1984), знижуючи таким чином синтез Ig Е.
Кетотифен і задитен швидко всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, метаболізуються в печінці і виводяться з сечею, в основному у вигляді глюкуроніду. Дані препарати застосовують зазвичай у вигляді сиропу (1 мг на 5 мл) або в таблетках (1 мг) 2 рази на добу протягом 4-12 тижнів, в дозі 2 мг на добу (Labbe А., Assale Р., 1983). За даними Т. З. Соколової (1985), використання задитена в дозі 0,125 мг/кг маси тіла 2 рази на добу у хворих з бронхіальною астмою та атопічним дерматитом дозволило досягти позитивного результату в 80% випадків, а призначення його за 2-3 тижні до початку цвітіння рослин попереджало розвиток симптомів полінозу. Необхідно взяти до уваги, що у дітей із сенсибілізацією до цукру показано задитен і кетотифен таблетовані, а не в сиропі, оскільки останній є для таких дітей «винним» алергеном і їх прийом буде підтримувати алергічну реакцію і знижувати ефективність препаратів.
Задитен більш ефективний у поєднанні з індивідуальною дієтотерапією. Використання його у хворих з важким перебігом атопічного дерматиту, бронхіальної астмою і предастмой дозволило скоротити терміни елімінації алергенних продуктів з можливістю включення в раціон більшого набору продуктів у порівнянні з дітьми, які його не отримували. За нашими даними, оптимальний ефект дії задитена спостерігається при тривалості його прийому протягом трьох місяців (2 рази на добу за 30 хвилин до їжі). Слід підкреслити, однак, що недотримання дієти при прийомі задитена знижує ефективність його дії, яка в цих випадках виявляється (і то слабо) лише на період його прийому, а після скасування симптоми алергічного захворювання рецидивують. Задитен слід призначати також у періоді ремісії алергічного захворювання для попередження загострення курсами до двох разів на рік.
