До II ступеня активності віднесені помірно виражені клінічні прояви ревматичної атаки, що супроводжуються субфебрильною або нормальною температурою, помірними або слабкими проявами ексудативного компонента запалення в уражених органах. Клінічно виявляються симптоми підгострого кардиту, іноді в поєднанні з підгострим поліартритом або, частіше, поліартралгіями, хореей, шкірними проявами ревматизму і т. д. Гострофазові показники запалення відповідно клінічним симптомам виражені помірно.
Нарешті, для I ступеня показові мінімальні, нерідко з труднощами виявляються ознаки активності захворювання. Вони виявляються у фазі затухання гострого або підгострого ревматизму, у значного числа хворих з затяжним перебігом процесу. Мінімальна активність може виявлятися деяким зниженням працездатності, наростанням або стійкістю симптомів порушення кровообігу при наявності клапанного пороку серця, кардиальными скаргами, выявляющимися лише при навідних питаннях лікаря. Рентгенологічна і електрокардіографічна симптоматика вкрай бідна, нехарактерна, її динаміка протягом тривалого спостереження виражена слабо. Лабораторні показники, використовувані для визначення активності ревматичного процесу, нормальні або мають лише незначні відхилення. У зв'язку з цим визначення I ступеня активності на відміну від максимальної і помірною нерідко утруднене і здійсненно лише при детальному всебічному динамічному спостереженні хворого. Саме в цих випадках набувають особливого значення постійно впроваджуються в клінічну практику більш чутливі імунологічні, ферментологические, інструментально-графічні методи дослідження. Однак і вони іноді виявляються недостатньо інформативними. Це і зрозуміло, оскільки морфологічним субстратом мінімальної активності є гранульоматозні або вогнищеві інтерстиціальні процеси з микросимптомами ексудативного компонента запалення.
У класифікації (див. табл. 2) представлена клініко-анатомічна характеристика ревматичних уражень. В першу чергу виділені ураження серця, а потім інші можливі локалізації ревматичного процесу. Використовуваний термін «ревмокардит» передбачає бажаність його подальшої розшифровки з уточненням залучення в запальний процес тієї чи іншої оболонки серця (ендокардит, міокардит, перикардит) та їх поєднань. З метою привернення уваги до ранньої діагностики запального ураження серця здійснено підрозділ ревмокардиту на первинний і поворотний. У цій же графі виділяються ревматизм без явних серцевих змін, а також міокардіосклероз ревматичний і порок серця як результат перенесених раніше активних ревматичних процесів. Слід мати на увазі своєрідність склеротичних процесів при ревматизмі. Зокрема, всіма морфологами зазначається, що в ділянках склерозу і гіалінозу можна спостерігати свіжі вогнища фибриноида, новоутворення судин, артеріовенозних анастомозів. Клініцистам добре відома велика небезпека рецидиву у хворих з пороками серця, тому ретельність спостереження і в неактивній фазі повинна бути обов'язковою мірою вторинної профілактики рецидиву.
У графі «Характер течії» представлені п'ять основних варіантів перебігу ревматизму. При цьому для характеристики особливостей перебігу використано клініко-часовий принцип, згідно з яким активна фаза ревматизму може мати гострий, підгострий і три варіанти хронічного перебігу (затяжний, безперервно-рецидивуючий і латентний).
