Тривалість фази А (латентної) при II ступеня ХНН може бути різною, що значною мірою визначається природою основного захворювання. Фаза II Б ступеня ХНН характеризується початковими клінічними проявами. При ній на тлі зазвичай задовільного стану спостерігаються минущі стомлюваність, порушення сну, помірні диспепсичні явища, зрідка свербіж.
Для III ступеня ХНН у фазі А характерні помірні, але більш постійні клінічні прояви, а у фазі Б - виражені. Фаза Б III ступеня ХНН може бути позначена як «уремічна».
Клінічні прояви ХІН (у тому числі уремические) можуть виникнути, як вже підкреслювалося, при різних рівнях азотемії, що багато в чому залежить від швидкості прогресування ХНН, причин, що його зумовили, та вихідної ступеня ХНН. Цим значною мірою визначається і форма ХНН. Питання про те, чи є ХНН оборотної (скороминущої, транзиторної, стабільною або прогресуючої), практично вкрай важливий (див. розділ III). На жаль, в існуючих класифікаціях цей момент, як правило, не береться, хоча його значення важко переоцінити. У першу чергу це стосується оборотної форми ХНН, своєчасна діагностика та адекватна терапія якої дозволяють ліквідувати декомпенсацію функції нирок, раніше не змінених або в тій чи іншій мірі знижених, і запобігти посилення ХНН. Оборотна ХНН часто трапляється у ниркових хворих на тлі інтеркурентних інфекцій, травм, оперативних втручань, дегідратації, електролітних порушень, надмірних фізичних навантажень, погрішностей в дієті, оклюзії сечовивідних шляхів і т. д. Загострення основного захворювання нирок найчастіше веде до прогресування ХНН.
Ступінь оборотності ХНН залежить від багатьох причин. Іноді для компенсації хворого вимагається проведення одного або кількох сеансів гемодіалізу. Можливості регресії проявів ХНН тим менше, чим виражено попередні морфофункціональні зміни нирок і важче декомпенсирующий фактор. Вирішення питання про форму ХНН у багатьох випадках вимагає динамічного спостереження за хворим. Останнє нерідко потрібно і для віднесення хворих з II ступенем ХНН до тієї чи іншої групи, виходячи з характеру необхідної терапії. Лікування зазвичай починається при ХНН II ступеня у фазі А і обмежується найчастіше дієтичними заходами, але у фазі Б при загостренні основного захворювання або частіше при різкої декомпенсації ниркових функцій (т. зв. «acute on chronic renal failure») може знадобитися протягом якогось часу і гемодіаліз. Якщо у такого хворого підключення до штучної нирки виявиться ефективним, то ХНН у нього може бути охарактеризована, виходячи з прийнятих нами позначень, наступним чином: ХНН ПБа2. Вказівка групи дозволяє ще більшою мірою деталізувати тяжкість і особливості перебігу ХНН.
Дана класифікація, як і будь-яка інша, ймовірно, не позбавлена недоліків, але, як показав наш досвід, вона зручна в обігу, дозволяє дати чітку характеристику важкості ХНН і вирішити питання про необхідних лікувальних заходах.
