Динаміка інших показників важкості ХНН, що відображають, зокрема, вираженість кислотно-лужного та водно-електролітних порушень, анемізації, не відрізняється такою закономірністю і в чималому ступені залежить від характеру захворювання, що лежить в основі ХНН. Так, дисэлектролитемия та метаболічний ацидоз розвиваються помітно раніше при хронічному пієлонефриті у порівнянні з гломерулонефритом (Ст. А. Вейсман, 1971, 1974), при якому згодом спостерігається і тенденція до анемізації (Л. III. Садулаєв, 1968; Г. П. Шульцев та ін, 1972; Erslev, 1970). Прогностична значимість лабораторних показників неоднакова і при різних варіантах гломерулонефриту в стадії ХНН. Так, навіть у фіналі гломерулонефриту, що протікає з нефротичним синдромом (II тип за Эллису), гиперазотемия, ацидоз, анемія не досягають таких ступенів, як при I типі нефриту - гіпертонічному варіанті захворювання (Б. Б. Бондаренко, 1974; Е. І. Кисельова, 1975).
Оцінка прогнозу хворого з патологією нирок в стадії ХНН лише за рівнем гіперазотемії без урахування клінічних проявів, обумовлених як ХНН, так і захворюванням, що лежить в її основі, може призвести до невірних висновків. Справді, добре відомі випадки так званої «тихої уремії», клінічно протікає приховано, незважаючи на високу азотемію. Частіше це спостерігається при хронічному пієлонефриті або полікістозі до характеризується повільним прогресуванням ХНН, у результаті чого організм адаптується до гомеостатичний порушень, часом досить значним. Цим хворим не властиві високі цифри АТ, явища гіпергідратації та серцевої недостатності. При хронічному дифузному гломерулонефриті гіпертонія і набряки розвиваються раніше і ХНН прогресує, як правило, швидко, в більш короткі терміни досягаючи термінальній стадії. Але і при ньому можливе повне клінічне благополуччя навіть при зниженні клубочкової фільтрації до 10 мл/хв (Е. М. Тареєв, 1958, 1972; Newburgh, Camara, 1951). Опис хворого в термінальній фазі ХНН обов'язково повинно включати їх повну клінічну характеристику. Останнє важливо насамперед тому, що саме серед даної категорії хворих відбувається відбір кандидатів для програмного гемодіалізу і трансплантації нирки, результати якого значною мірою визначаються ступенем змін різних систем і органів. Цій вимозі відповідає запропонована у 1974 р. в. І. Шумаковым та ін. класифікація термінальної ХНН (табл. 3).
| Стадія | Характеристика |
| I | Стійка азотемія, звичайні - помірна анемія, порушення водно-сольового обміну, кислотно-лужної рівноваги. Особливої патології з боку внутрішніх органів не спостерігається |
| II | Азотемія, водно-електролітні та кислотно-лужні порушення потребують корекції за допомогою методів внепочечного очищення. Виражена анемія. Зміни з боку внутрішніх органів набувають характер самостійної патології (перикардит і ін), однак ці зміни є оборотними |
| III | Зміни з боку внутрішніх органів незворотні. Методи внепочечного очищення малоефективні і можуть навіть прискорити загибель хворого |
