Градація критеріїв, запропонована Oken, незважаючи на відому громіздкість, безумовно, заслуговує на увагу і може з успіхом бути використана насамперед у лікарсько-експертної практиці в ході динамічного спостереження за хворим. При цьому характеристика хворого може даватися вкрай стисло у вигляді набору цифр і букв, що відображають відповідні симптоми та клініко-функціональні прояви захворювання. Проте користуватися цими зашифрованими даними, не маючи перед очима переліку критеріїв, навіть при тривалій роботі з ним, непросто.
Нами розроблена і успішно застосовується в практиці роботи спеціалізованого нефрологічного відділення класифікація ХНН, в якій, на наш погляд, вдалося уникнути недоліків, згадуваних вище (табл. 4). У ній виділяються ступеня, фази та форми ХНН. Крім того, ми вважали за доцільне розділити хворих на групи в залежності від характеру необхідних лікувальних заходів. У зв'язку з тим, що показання до того чи іншого виду лікування в даний час визначено, введення їх в класифікацію може, на нашу думку, сприятиме більш чіткому уявленню про вираженості ХНН.
Ступінь ХНН відображає тяжкість порушень функцій нирок, критерієм якої, як і більшість авторів, ми прийняли відсутність або наявність і вираженість гіперазотемії, що оцінюється за рівнем креатининемии. I ступінь (доазотемическая) характеризується нормальною концентрацією креатиніну сироватки крові, ХНН II і III ступенів - гиперкреатининемией. При II ступені вона не перевищує 7-8 мг%, при III ступеня - вище. Даний рівень гиперкреатининемии обраний нами для поділу II і III ступенів ХНН тому, що при більшій вираженості азотемії консервативні методи лікування, як правило, виявляються недостатніми і без програмного діалізу або своєчасної пересадки нирок стан хворого в будь-який момент може почати прогресивно погіршуватися.
Саме на цьому етапі розвитку ХНН вона розцінюється як термінальна (Е. М. Тареєв, 1972; в. І. Шумаков і Е. Р. Левицкий, 1974; Scribner, Blagg, 1973).
Виділення при кожній ступені фази та форми ХНН, що включають характеристику клінічних проявів (за їх вираженості) й особливостей перебігу ХНН, забезпечує більш повну оцінку її тяжкості.
При I ступеня ХНН клінічні прояви відсутні і зміна функцій нирок виявляється лише при їх дослідженні. В рамках ХНН I ступеня ми виділяємо дві фази: А - «зменшених ниркових функцій» * і Б - «латентну». У фазі А функціональна неповноцінність нирок виявляється лише при використанні проб з навантаженням, у фазі Б - при зазвичай застосовуються в нефрологічній практиці дослідженнях клубочкової фільтрації, концентраційної спроможності та ін.
Виділення фази «зменшених ниркових резервів» має значення насамперед для експертної практики: наприклад, при обстеженні осіб, які працюють в екстремальних умовах або мають єдину нирку, для виявлення прихованого канальцевого ацидозу і т. д.
