Про психогигиене

«Літературній газеті» не так давно було надруковано інтерв'ю, узяте в Р. Сельє, вченого зі світовим ім'ям, родоначальника вчення про стресі *. Ось кілька положень з цього інтерв'ю. При будь-якому впливі на організм може виникнути одна з двох реакцій. Виділяється група гормонів, яка як би наказує організму боротися, бути активним; інша ж група стримує: битися не треба, боротися марно. Такі реакції породжуються самими різноманітними стресами: фізіологічними, психологічними, емоційними. Ось чому дуже важливо правильно оцінювати ситуацію. Сельє наводить приклад, коли людина, що має хворе серце, невірно оцінює ситуацію і «вбиває сам себе». Це він називає «біологічним самогубством».
Отже, з тієї чи іншої причини людина опиняється в оточенні факторів, які негативно позначаються на його нервової системи, психіки і заподіюють шкоду психічному здоров'ю. Щоб уникнути цього, очевидно, теж повинна бути профілактика, як існує попередження шкідливого впливу отруйних речовин, шуму, неправильного харчування і т. п.
Чи є такий розділ гігієни? Так, є. «Психогігієна,- пише професор А. А. М'ясників,- являє собою... науку, яка розробляє питання збереження і укріплення нервово-психічного здоров'я людини. Вона є невід'ємною частиною гігієни, оскільки не можна уявити собі здоров'я людини без здоров'я його психіки».
Значення психогігієни надзвичайно велике, бо без психічного здоров'я неможливо гармонійний та різнобічний розвиток особистості. Зрозуміло, психогігієна спирається на знання психічної діяльності людини. Вона неможлива, якщо не враховує навколишнє, і в першу чергу соціальну, середовище, спадковість.
Професор Ст. Н. Мясищев зазначає: «Розглядаючи питання психогігієни, слід насамперед враховувати суспільні відносини, які впливають на особистість, але й взаємовідносини людини в побуті нерідко розкривають суть суспільних відносин. Характер стосунків людей найчастіше містить глибокі джерела непотрібних психічних травм і емоційної напруги, що призводять до зриву нервової діяльності і до різних захворювань».
З численних спостережень можна вважати доведеним, що часті неприємні емоції викликають перенапруження нервової системи і призводять до багатьох захворювань, насамперед серцево-судинних. Ось що говорив академік П. К. Анохін: «Сьогодні стає ясно, що серцеві інфаркти, гіпертонічна хвороба і мозкові інсульти - це лише трагічні фінали, так би мовити, жертви довгого ряду ускладнень в організмі людини, головним чином в його нервовій системі».

Негативні емоції особливо небезпечні, якщо вони повторюються, утворюють застійний осередок збудження в центральній нервовій системі. Як же бути? Щодня приймати спеціальні заспокійливі засоби?
Ні, це невірно. По-перше, негативні емоції теж необхідні. Вгамувавши емоції голоду, людина припинить дбати про хліб насущний; вгамувавши емоції обурення, буде байдужий до зла; вгамувавши емоції гніву, перестане оборонятися і т. д.
По-друге, штучне притуплення емоцій робить людину безпорадною, послаблює його інтерес до життя, громадську активність. (Заспокійливі, лікувальні або профілактичні, кошти за особливими показаннями, звичайно, залишаються в силі.)
Треба навчитися керувати своїми емоціями. Це зовсім не означає необхідності весь час заганяти їх у себе, перетворюючись на таку мумію. До речі кажучи, люди, постійно стримують негативні емоції, здавалося б, зовні спокійні, але невідривно думають про свої переживання,- перші кандидати в кардіологічні лікарні.
Є й інший варіант - незмінно дозволяти собі розрядку. Чи це прийнятно? Уявіть, що ми всі, наприклад, раптом почнемо кричати і плакати... «Сльози осушують горі».
Вихід - у вихованні емоцій, в умінні перекривати негативні емоції позитивними.