Кілька тисяч радянських людей щороку направляються сюди, виправдано довіряючись цілющу силу гарячих джерел. Серед них можна зустріти прославлених героїв праці і ветеранів війни, народних депутатів, відомих письменників, учених, знатних робітників і колгоспників, настільки знайомих по газетним портретів, що з ними машинально вітаються на вулиці випадкові зустрічні. В Карлові Вари приїжджають гірники Донбасу, текстильниці Іванова, автобудівники з ВАЗа, колгоспники з Дону, металурги з Уралу, представники всіх районів Радянського Союзу. Крім санаторних хворих ще більше радянських громадян приїздять сюди по туристичним путівкам. Адже Чехословаччина стоїть на одному з перших місць серед країн, з якими СРСР здійснює активний туристський обмін. Радянські туристи складають істотну частину з півтора десятків мільйонів іноземних туристів, які щороку прибувають в ЧССР.
Милуватися потоком людей нітрохи не заважає мінливий характер погоди, коли восени або навесні протягом одного дня можуть десять разів чергуватися дощ і сонце. У листі до дочки - Женні Лонге Карл Маркс писав на початку вересня 1876 року про примхи тутешньої погоди: «То мрячить квітневий дощ, то ллє злива, то знову світить сонце» (К. Маркс, Ф. Енгельс. Соч., т. 34, с. 152).
В дощ і під променями сонця центр міста уподібнюється гігантського змію, переливающемуся лусочками строкатих парасольок.
Дощ в долині річки Тепла схожий на ненав'язливого супутника. До нього звикають, він не виняток і кожен раз являє собою просту зустріч з одним з неминучих проявів природи. Крокують люди, без жодного роздратування протиставляючи дощу непромокальну броню плащів і парасольок і підтверджуючи тим самим істину, що не можна ні в чому звинувачувати погоду, треба просто пристосуватися до її змін.
Карлові Вари знаходяться трохи північніше 51° с. ш., тобто на тій же відстані від екватору, що й Київ, Семипалатинськ, Кяхта, Комсомольськ-на-Амурі. Але клімат тут анітрохи не схожий з цими місцями. Помірне тепло влітку (в середньому + 17° у липні) і легкий морозець взимку (-2° у січні) дозволяють вважати його м'яким. Як зазначив один наглядова інженер з Тинди, різниця максимальних температур Карлових Вар (від +35° влітку до -15° взимку) в два рази нижче того, що зустрічається на трасі Баму (від +40° влітку до -60° взимку), хоча магістраль у східній частині проходить через ту ж паралель.
Так само йде справа і з опадами. Їх тут випадає 600-700 мм, в два рази більше, ніж, скажімо, в районі Харкова або в степах Казахстану поблизу Семипалатинська.
Статистика показує, що як на зиму, так і на літо в Карлових Варах припадає приблизно одне і те ж кількість «небесної вологи», яка випадає зазвичай помірними дозами. Але бувають випадки, коли природа проявляє гірський характер - обрушуються короткі, але щільні потоки дощу, і тоді річки виходять з берегів.
Раніше річка Тепла могла піднятися майже до рівня другого поверху будинків, розташованих вздовж набережної. «Збезлісення краю,- писав Карл Маркс у одному з листів в 1876 році,призвело до того милому станом, що ця річка в багаті дощами періоди (як в 1872 році) все затоплює, а в жаркі ж роки вся висихає» (К. Маркс, Ф. Енгельс. Соч., т. 34, с. 21). Щоб виключити такі біди, була проведена велика робота по посадок дерев вздовж русла річки і на схилах гір, яка прийняла особливо широкі масштаби з встановленням в країні народної влади. Була побудована гребля трохи вище міста. Так що тепер і повені і обміління річки Тепла стали надбанням історії.
Трапляються взимку рясні снігопади. Автору доводилося бачити, як у грудні за два дні сніг півметровим шаром вкрив долину і пагорби, за якими відразу ж пролягли прогулянкові лижні траси. Але довго сніг не тримається.
