Основні джерела забруднення повітря пилом та димом практично ті ж, що і паро - і газоподібними домішками. Це викиди промислових підприємств, електростанцій та теплоелектроцентралей, котелень житлових і громадських будівель, залізничного транспорту. Утворення грунтової пилу в чималому ступені сприяє недосконалість вуличних покриттів.
Особлива роль у забрудненні атмосферного повітря шкідливими домішками належить диму. Дим являє собою суміш повітря з твердими і газоподібними продуктами спалюваного палива. Найбільші кількості диму з високим вмістом сажі, кіптяви і окису вуглецю виділяються передусім у тих випадках, коли відбувається неповне згоряння палива внаслідок недостатнього доступу кисню до джерела спалювання. Однак навіть при повному спалюванні палива, як це має місце у великих котелень промислових підприємств, електростанцій та теплоелектроцентралей, особливо при низькосортному паливі, атмосферне повітря забруднюється летючої золою, частками незгорілого вугілля і сірчистим ангідридом, що викидається разом із димовими газами. Ступінь забруднення атмосферного повітря населених місць цими домішками залежний, з одного боку, від вмісту в паливі баластних речовин - золи і сірки, кількість яких обумовлюється видом палива і, з іншого - від пристрою топки. Наприклад, при спалюванні вугільного пилу в повітря викидається 75-80% міститься в паливі золи, а при використанні кускового вугілля - лише 25-30%. Встановлено, що при згорянні 1 т кам'яного вугілля в атмосферне повітря може вступити у вигляді диму близько 120 кг золи. До сказаного слід додати, що поряд з димовими газами в повітря несуться частки самого вугілля. На відміну від кам'яного вугілля в деяких видах рідкого палива (зокрема, в мазуті) є найменшу кількість баластних речовин, завдяки чому не відбувається викиду пилових частинок.
Якщо безпосередньо на майданчику, займаної промисловим підприємством, і на різних відстанях від нього систематично визначати концентрації атмосферних забруднень, то можна встановити, що ці забруднення розповсюджуються на багато тисяч метрів у залежності від напрямку і швидкості вітру, характеру забруднюючих речовин і вологості повітря. Дослідженнями встановлено, що найбільш високі концентрації виявляються на території підприємства поблизу від об'єкта забруднення (цех, комплекс агрегатів, промислова установка тощо). Вміст шкідливих домішок знижується в міру віддалення від об'єкта забруднення, однак зона їх поширення досягає 5-6 км, а в окремих випадках і більше.
Велике гігієнічне значення має зональне поширення атмосферних забруднень. Досі спостерігаються випадки, коли атмосферні забруднення (переважно в районах старої забудови і планування) досягають житлових районів, забруднюючи повітряний басейн міст. При цьому атмосферні забруднення чинять шкідливий вплив на здоров'я населення, навколишнє рослинність і мікроклімат.
Вплив на здоров'я населення обумовлюється насамперед тим, що постійне перебування в забрудненому повітрі є моментом, що привертає до виникнення різних захворювань дихального апарату. У осіб, що проживають в районах, де атмосферне повітря постійно забруднене шкідливими парами, газами або пилом, зміст яких аж ніяк не досягає токсичних величин, все-таки частіше, ніж у населення «чистих» районів, виникають катаральні захворювання дихальних шляхів і носоглотки. Частинки золи і пилу, що виділяються з димовими газами, що викликають не тільки роздратування слизових оболонок, але і хронічні запальні процеси кон'юнктиви. Тривале вдихання невеликих кількостей токсичних речовин, як показали дослідження останніх років, погіршує самопочуття, порушує здоров'я, знижує працездатність, надає несприятливий вплив на опірність організму до інфекційних захворювань (особливо у дітей).
