Неспецифічне лікування полінозів у гострому періоді включає антигістамінні препарати, судинозвужувальні краплі в ніс (розчин ефедрину, адреналіну, нафтизин, санорин), гідрокортизон в краплях або у вигляді мазі в ніс і очі, при обструктивному синдромі - бронхоспазмолітікі. У важких випадках (при пилкової бронхіальної астми) показані кортикостероїди у вигляді інгаляцій. До сезону цвітіння рекомендується ендоназальний електрофорез з димедролом і кальцієм по 5-7 сеансів.
При перших ознаках загострення полінозу і на весь сезон пилкування алергенних для хворого рослин призначається інтал у вигляді 2% розчину (або ломудал) в ніс і очі до 4-5 разів на день або вілозен по 3-5 крапель в ніс 4-5 разів на день. В ремісії полінозу показані курси гістаглобуліну 2-3 у рік за схемами, наведеними у розділі 4.2.
З метою обмеження надходження пилкових алергенів в організм хворим рекомендується надягати в сезон цвітіння щільнооблягаючі окуляри, уникати тривалого перебування на вулиці, не виїжджати «на природу», в сільську місцевість - Показано перебування біля моря, на річці, де підвищена вологість зменшує концентрацію пилку в повітрі. Відкриті вікна, кватирки, двері рекомендується в сезон цвітіння завішувати вологими завісами. Ефективно перебування в кімнатах з кондиціонованим повітрям.
Ілюстрацією клінічних особливостей і ефективності комплексного лікування полінозу може служити наступне спостереження.
Хворий К. О., 14 років, іст. бол. № 1629. Вперше звернувся у віці 10 років зі скаргами нашкірні висипання, кашель, задишку, закладеність носа, нападоподібне чхання, особливо влітку. З народження відзначався ексудативно-катаральний діатез, з 2-х місяців - справжня екзема, яка в 4-5-річному віці трансформувалася в нейродерміт, що зберігся до надходження у відділення. Постійно проводиться медикаментозна та мазеві терапія виявилася малоефективною.
У 7-річному віці батьки помітили появу у дитини в літній час (у липні місяці) нападів чхання (до 20-30 разів), яке супроводжувалося почервонінням очей, сверблячкою повік і носа, сльозотечею, закладеністю носа. Лікар-педіатр, який оглянув дитину, діагностував аденовирусную інфекцію, призначив лікування (краплі в ніс і очі, сульфодиметоксин). Однак, незважаючи на проведене лікування, симптоми зберігалися протягом місяця, а потім раптово зникли. На наступний рік захворювання повторилося в ті ж терміни, а через рік воно почалося значно раніше (в червні місяці) і протікало важче, ніж у попередні роки, з приєднанням до перших ознак задишки з свистящими хрипами. Через три роки від початку захворювання дитина проконсультирован дитячим алергологом.
Об'єктивно: при огляді відмічається загальна слабкість, в'ялість, гіперемія кон'юнктив, сльозотеча, світлобоязнь, свербіж повік і носа, закладеність носа, нападоподібне чхання (до 15 разів). Шкіра в ліктьових і підколінних згинах суха, на шиї - папульозний висип, скоринки, розчухи, * ліхеніфікація. Навколо рота - гіперемія, сухість, тріщини. Зів гіперемована, мигдалики набряклі, язик обкладений біля кореня білим нальотом, множинний карієс. Відзначається видима експіраторна задишка, частота дихання 34-38 а 1 хв. Аускультативно: на фоні подовженого видиху вислуховуються сухі свистячі хрипи. Тони серця ритмічні, ясні. Живіт правильної форми, при пальпації - болючий в правому підребер'ї. Симптоми Кера і Ортнера позитивні. В аналізі периферичної крові виявлено еозинофілія до 12%. Рентгенологічне дослідження придаткових порожнин носа показало пристінне потовщення слизових оболонок з обох сторін, а органів грудної клітки - посилення бронхо-судинного малюнка. Риноскопія виявила набряк слизових оболонок носових ходів симетрично з обох сторін, слизова оболонка бліда, з синюшним відтінком, вкрита серозним нашаруванням. При дослідженні функції зовнішнього дихання виявлено порушення бронхіальної прохідності по обструктивному типу і позитивний інгаляційний тест з новодрином. При дуоденальному зондуванні виявлений запальний процес в біліарній системі та дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпертонічним типом. В аналізі калу виявлено гострики.
