Отже, згідно з наведеними даними, слабо виражений кардит при III та II ступеня активності виявляється відповідно у 16,7 і 26,1% випадків. У той же час у значної частини хворих з I ступенем активності виявлено виражений, переважно поворотний, що супроводжується недостатністю кровообігу кардит.
Відповідно до сучасної класифікації і номенклатури ревматизму, крім первинного і поворотного ревмокардиту, можуть бути виділені його гострий, підгострий, затяжний, безперервно-рецидивуючий і латентний варіанти. Слід підкреслити, що особливості перебігу ревматичного кардиту - зазвичай провідного прояву активного ревматизму, як правило, відповідають варіанту перебігу останнього. Виняток становлять лише ті відносно рідкісні випадки, коли при наявності активного ревматизму серце не втягується в ревматичний процес. Більшість характеризують той чи інший варіант перебігу ревматизму співвідношень ознак ексудативного неспецифічного, ексудативно-інфільтративного і компонентів продуктивного запалення, аутоімунних і дистрофічних процесів визначає клініку ревматичного кардиту. Проте в межах одного варіанту клінічні прояви кардиту внаслідок властивій ревматизму нерівномірності, «очаговости» поразок можуть бути різними. Це проявляється в переважному залученні в процес міокарда, ендокарда або перикарда, а також у виразності, тяжкості запального ураження серця. Так, при гострому перебігу ревматичної атаки з яскравим полиартритическим синдромом кардит може виявитися слабо вираженим, хоча всі інші характеристики її гострого перебігу зберігаються. Таким чином, визначення «яскраво виражений», «помірно виражений» або «слабо виражений» кардит слід віднести до важливих характеристик, які доцільно використовувати при діагноз ревматичного ураження серця (А. В. Нестеров, 1973).
Передбачається класифікацією підрозділ ревмокардиту на первинний і поворотний передбачає і певні відмінності в їх клінічних проявах. У значної частини хворих по мірі виникнення нових рецидивів, особливо при формуванні та прогресуванні пороку серця, виявляється певна тенденція до зменшення числа яскраво виражених ексудативних, полисиндромных форм захворювання, до затяжного і латентного перебігу ревматичного процесу. Так, з 200 хворих з первинним ревмокардитом, що знаходилися на лікуванні в Інституті ревматизму АМН СРСР, гострі і підгострі варіанти захворювання склали 77,5%, у той час як при поворотному ревмокардиті в аналогічній за чисельністю групі хворих - лише 28,5%- У той же час частота затяжного перебігу у цих клінічних групах була відповідно 20 і 61%. З іншого боку, значно рідше при поворотному ревматизмі виявляється тенденція до виникнення безперервно-рецидивуючих варіантів хвороби. Ревматичний кардит у цих випадках, набуває особливо тяжкий, прогностично несприятливий перебіг.
