Вплив суспільства на людину, на його характер і звички нескінченно сильніше безпосереднього впливу природи. Ось і потрібно максимально використовувати ті сприятливі можливості, які дає нам соціалістичний лад: право на працю і відпочинок, безкоштовну медичну допомогу, забезпечення житлом і т. п.
Якось вже так склалося, що лікарі-гігієністи програють в суспільному визнанні порівняно з лікарями інших спеціальностей, а гігієну люди необізнані схильні зарахувати в ряд «непрестижних» наук.
Видатний хірург зробив тисячу вдалих операцій - звучить! Терапевт прослухав тисячі сердець - теж звучить. А що скаже гігієніст? Провів тисячу аналізів повітря. Як-то не дуже вражає...
Між тим лікаря-гігієніста потрібно багато знати, і багато вміти. Він повинен бути підготовлений нітрохи не гірше клініциста. На прийомі в поліклініці бувають сотні хворих. При оцінці ж нового типу шкільної меблів, або проекту житлового будинку, або нового отрутохімікату доводиться думати про здоров'я і можливої патології сотень тисяч і мільйонів людей. Значить, гігієніст зобов'язаний бути обізнаний у нормальної і патологічної анатомії, фізіології, біохімії.
Йому потрібні знання і в галузі природничих наук, які допомагають вивченню навколишнього середовища: фізики (електрика, колір, теплопровідність, звук тощо), органічної і неорганічної хімії, біології, паразитології.
Звичайно, необхідні досить солідні основи всіх медичних дисциплін: терапії і хірургії, офтальмології та невропатології, психіатрії та педіатрії.
Крім того, майбутній гігієніст вивчає надзвичайно важливі для нього суспільно-політичні науки: без глибокого розуміння діалектичного та історичного матеріалізму, політичної економії, історії неможливо зрозуміти загальних закономірностей взаємозв'язку різних соціальних і біологічних факторів. Важко обійтися і без статистики, економіки, основ законодавства. На частку гігієніста часом випадають рішення державної ваги, за якими стоїть здоров'я людей, значні матеріальні витрати.
Але і цього мало. Потрібні ще знання загальної і медичної психології, вищої математики, хоча б елементарні відомості з етнографії, антропології, кібернетиці, латиною. А щоб іти в ногу зі століттям, не погано б опанувати і іноземною мовою.
Здається, перераховано чимало, але не названо головне - сама гігієна, або, краще сказати, гігієни. Основні класичні дисципліни - загальна гігієна, гігієна дітей і підлітків, комунальна гігієна, гігієна праці, гігієна харчування. До них також слід віднести соціальну гігієну, радіаційну. Безпосередньо сюди примикає і санітарне просвітництво, а також епідеміологія, паразитологія, дезінфекційне справа.
