З метою розробки їх диференційно-діагностичних критеріїв ми простежили у частини хворих динаміку пиловий сенсибілізації протягом двох років, грунтуючись на даних клініки і повторного алергологічного обстеження через 6, 12 і 24 місяців. Хворих з позитивною шкірною або лабораторної реакцією, але негативним провокаційним тестом розділили на 2 групи: I-48 хворих, які мають позитивний результат тільки одного тесту (шкірного або лабораторного); II-50 дітей, які мають позитивний результат двох і більше тестів (табл. 2.7).
Отримані результати показали, що у хворих I групи раніше єдиний позитивний тест став негативним 91,67% випадків, тобто через 6-24 місяці пилова сенсибілізація не виявлена. Лише у 6,25% вона збереглася на колишньому рівні, а в одного з них (2,08%) наросла, ставши манифестной. Інші результати були отримані у дітей II групи. У переважної більшості (74,58%) вона збереглася, причому у 18,64% стала манифестной і лише у 6,78% не виявлена. Проведені дослідження дозволили нам зробити висновок, що показником субклінічній (латентної) алергії є позитивний результат будь-яких двох і більше аллерготестов при негативному провокаційному і відсутності клініки, в той час як позитивний результат тільки одного тесту вказує, як правило, на його хибно характер. Разом з тим у ряді випадків при різко позитивному результаті єдиний тест може відображати початковий етап сенсибілізації, не вловлюється, мабуть, ще іншими методами.
Ілюстрацією до вищесказаного може служити клінічні приклади, представлені в таблиці 2.8, з якої видно, що у дитини С. Н. з нейродермітом шкірна проба з алергеном домашнього пилу була хибнопозитивної. Це підтверджувалося негативним результатом всіх інших тестів і відсутністю загострення захворювання після повернення його додому. При подальшому тестуванні через 1 і 3,5 року результат виявився негативним. Наступні два приклади демонструють наявність у хворих субклінічній пиловий сенсибілізації, про що свідчать позитивні результати декількох тестів (КСП, РПК, РЛЛ) при негативних провокаційних. В катамнезе субклінічна пилова сенсибілізація мала неоднозначну динаміку: у другому прикладі, у дитини Ст. А., ступінь пиловий сенсибілізації знизилася; на це вказувало зниження інтенсивності КСП, РПК ( + + + ) і РЛЛ. У третьому прикладі, навпаки, інтенсивність пиловий сенсибілізації посилилася і з субклінічною стала манифестной - етіологічним чинником приєдналася бронхіальної астми, що підтверджувалося позитивним результатом ПІТ з алергенами домашнього пилу, який раніше був негативним. Причому в останніх двох прикладах відзначався псевдонегативний анамнез як при субклінічній, так і при манифестной алергії, а також псевдонегативний результат РДТК і РЛЛ.
Таким чином, у діагностиці пиловий алергії необхідно використовувати етапне комплексне алергологічне обстеження, алгоритм якого представлений на рис. 2.2. З малюнка видно, що збіг позитивних даних пилового анамнезу та КСП з алергеном домашнього пилу є достовірним показником етіологічної значущості алергену у захворюванні і подальше обстеження припиняється. При розходженні результатів показано внутрішньошкірна проба і провокаційний тест з алергеном домашнього пилу. Позитивний результат останнього підтверджує етіологічну роль алергену в захворюванні. При негативному результаті ж провокаційного тесту, але позитивних даних анамнезу або КСП використовуються лабораторні тести (РДТК, PACT, РЛЛ) або РПК для диференціальної діагностики субклінічної сенсибілізації і хибнопозитивної результату. Додатковий позитивний результат одного з цих тестів свідчить про наявність субклінічній сенсибілізації, а негативний вказує на псевдоаллергическую шкірну реакцію.
