При індивідуальному аналізі результатів було виявлено, що псевдонегативний анамнез при манифестной форми відзначався переважно у хворих бронхіальною астмою та предастмой, у яких в етіології захворювання брали участь також інші алергени. Ймовірно, при полівалентній етіології захворювання маскуються типові анамнестичні ознаки пиловий алергії. Субклінічна ж пилова сенсибілізація спостерігалася у хворих як з атонічним дерматитом, так і з респіраторними алергозами і, мабуть, відображала її доклінічну стадію, оскільки в катамнезе у деяких з них вона в подальшому трансформувалася в маніфестну, етіологічно значиму. Таким чином, анамнез є високоінформативним методом етіологічної діагностики пиловий алергії, однак його негативні дані не виключають наявності пиловий сенсибілізації.
Другим етапом діагностики пиловий алергії є КСП, які при даній патології володіють високою інформативністю і специфічністю (табл. 2.6). У 87,83% хворих позитивна шкірна проба корелює з комплексом інших тестів, у тому числі у 79,63% з провокаційним, що вказує на етіологічну значимість алергену. У частини хворих (12,17%) з позитивною КСП провокаційні тести виявилися негативними. І навпаки, при негативному результаті КСП, у частини хворих (16,94%) виявляється пилова сенсибілізація комплексом інших тестів (табл. 2.6), хоча лише у двох (0,26%) випадках - етіологічно значуща, у решти - субклінічна.
Таким чином, КСП володіють високою інформативністю в діагностиці пиловий сенсибілізації, однак їх позитивний результат не завжди вказує на етіологічну значимість алергену, а негативний - не завжди виключає пылевую сенсибілізацію.
При індивідуальному аналізі результатів шкірного тестування можна було відзначити, що інтенсивність шкірних реакцій відображає ступінь чутливості хворого до алергену. З рисунка 2.1, на якому представлені результати зіставлення КСП в залежності від їх інтенсивності з комплексом інших тестів, видно, що різко позитивні шкірні реакції (+ + + і+ + + +майже у всіх випадках підтверджують маніфестну алергію, тобто вказують на етіологічну роль алергену в захворюванні, у той час як реакції помірно (++) і слабо (±, +) виражені можуть відображати і маніфестну, і субклінічну алергію, і хибнопозитивний результат.
У цих випадках з метою уточнення ролі алергену в захворюванні необхідний третій етап діагностики - провокаційні тести ПНТ і ПІТ. Перші можуть застосовуватися в будь-якому віці, починаючи з другого року життя, при будь-яких клінічних проявах алергії (респіраторних, шкірних), а інгаляційний тест проводиться у хворих бронхіальною астмою та предастмой з 4-5-річного віку. При проведенні 381 Г1НТ і 220 ПІТ з алергеном домашнього пилу у дітей з позитивним результатом КСП був отриманий позитивний результат у 62,99 і 81,66% випадків відповідно, тобто позитивна шкірна проба не завжди відображає етіологічну значимість алергену.
Позитивна КСП при негативному провокаційному тесті може вказувати або на субклінічну сенсибілізацію, або на хибнопозитивний результат шкірної реакції. Для їх диференційної діагностики використовується четвертий, допоміжний етап - РПК або який-небудь лабораторний тест. З таблиці 2.6 видно, що позитивні результати РПК, РДТК і РЛЛ збігаються з КСП в 91-96% випадків, а з провокаційними - 43-79%. Іншими словами, позитивні результати лабораторних тестів також не завжди вказують на етіологічну роль алергену в захворюванні, відображаючи в половин е випадків субклінічну алергію, а в частині випадків є псевдопозитивними. Причому їх інформативність зростає 2 прямій залежності від їх інтенсивності (рис. 2.1). Крім того, у 30-40% випадків може бути псевдонегативний результат РПК, РДТК, РЛЛ. Таким чином, з їх допомогою також не завжди можливо відрізнити субклінічну сенсибілізацію від псевдоаллергических реакцій.
