Поєднання динамічних змін ЕКГ з підвищенням звучності I тону, невеликим скороченням меж серця вказували на наявність міокардиту. У той же час стійкість систолічного шуму у верхівки на тлі інтенсивної антиревматичної терапії, зміна тембру з придбанням «дме» відтінку дозволяли говорити про залученні в процес ендокарда з вірогідним формуванням органічного клапанного пороку серця. Остання обставина стало вирішальним при постановці діагнозу первинного ревмокардиту із затяжним перебігом у хворої з малохарактерным для первинного ревматизму поступовим початком, відсутністю вираженого суглобового синдрому і чітких лабораторних показників активності ревматичного процесу.
Таким чином, незважаючи на відносно слабку вираженість і малу рухливість симптомів, детальний аналіз даних анамнезу, результатів динамічного клінічного обстеження дозволяє з достатньою впевненістю здійснити діагностику первинно-затяжного ревмокардиту. При зазначеному варіанті перебігу хвороби диференціальна діагностика набуває особливого значення. Саме в цих випадках, при відсутності головних критеріїв кардиту, характерні поєднання другорядних у діагностичному відношенні симптомів запального ураження серця як один з одним, так і з неспецифічними лабораторними даними, показниками стрептококової сенсибілізації, результатами вивчення анамнезу дозволяють підтвердити ревматичну природу.
Питання неретроспективной діагностики первинно-латентний ревмокардиту - поки невирішена проблема ревматології. Як зазначалося вище, його патоморфологічну основу складають продуктивні процеси, в той час як визначає клінічні прояви ревматичної атаки неспецифічний ексудативний компонент запалення значно редукований (М. А. Скворцов, 1937; Н. Н. Грицман, 1971). Саме зазначена особливість і визначає неможливість одномоментного діагностики латентного ревмокардиту як з клінічними проявами, так і за наявності гострофазових показників процесу. Слід вважати, мабуть, що успіхи в області діагностики латентного ревмокардиту будуть досягнуті не стільки в результаті пошуку більш чутливих лабораторних ознак ексудативного запалення, скільки шляхом виявлення характерних для зазначеного варіанта порушень показників гуморального і особливо клітинного імунітету.
