Засобами ЛФК є: а) фізичні вправи, які ділять на гімнастичні, спортивно-прикладні (плавання, веслування, лижі, ковзани та ін) і ігри (рухливі і спортивні - городки, волейбол, настільний теніс, бадмінтон) і б) природні фактори природи (сонце, повітря, вода), на тлі впливу яких на організм проводяться вправи та ігри. Найбільш широко використовуються в ЛФК гімнастичні вправи. Застосовують також методи механотерапії (див.) і трудотерапії (див. Трудова терапія).
Методика застосування фізичних вправ визначається станом хворого людини і терапевтичними завданнями, а також його віком і ступенем тренованості. Основні методичні принципи: а) забезпечення фізичного навантаження на весь організм хворого; б) чергування навантаження на різні м'язові групи; в) застосування вправ з дотриманням поступовості посилення і зниження фізичної навантаження; г) поєднання загальної фізичної навантаження (тренування) зі спеціальною, переслідує мету відновлення функцій ураженої системи; д) дотримання принципу адекватності фізичного навантаження станом хворого.
Процедури лікувальної гімнастики проводять з урахуванням фізіологічної кривої навантаження (рис. 5) індивідуальним або груповим методом. Індивідуальний метод лікувальної гімнастики застосовується у більш важких хворих, які потребують індивідуальному обслуговуванні і допомоги медперсоналу. Груповий метод найбільш поширений.
Рис. 5. Крива фізіологічного навантаження при процедурі лікувальної гімнастики: 1 - у першій половині лікувального курсу; 2 - у другій половині.
Зазвичай тривалість індивідуальної процедури 5 - 20 хв., груповий - 15-40 хв. Вправи підбирають переважно прості, нескладні, доступні для хворих за їх станом; враховується роль вихідних положень лежачи, сидячи, стоячи (мал. 6). У ряді випадків гімнастичні вправи доповнюються застосуванням ігор (на місці і рухливих). Кожна вправа повторюється в середньому 5-6 разів, ритмічно, з поступовим зростанням екскурсії, частіше середнім темпом. Важливе значення надається емоційній стороні при проведенні занять. Велике місце займають дихальні вправи, що застосовуються з метою виховання дихання, зниження фізичного навантаження і впливу на патологічні прояви дихального апарату. У ЛФК застосовується також гімнастика у воді (місцевої або загальної ванні, басейні). Виконання вправ у воді полегшується завдяки зменшенню ваги кінцівки, а також під впливом тепла. Лікувальна гімнастика у воді показана при різних розладах функції руху, якщо немає протипоказання до прийому ванни (рис. 7) або купання в басейні.
Рис. 6. Різні види вправ: верхній ряд - пасивні; середній - активні зі снарядами; нижній - активні на гімнастичній стінці.
Рис. 7. Лікувальна гімнастика у ванні.
Рис. 8. Зразковий комплекс вправ ранкової гігієнічної гімнастики.
Дозування фізичного навантаження лікувальної гімнастики визначається підбором
вправ, а також методикою їх застосування. Основними критеріями величини навантаження служать: кількість повторень кожної вправи і тривалість (час) виконання вправ. Самостійні заняття хворих
як додаткову форму лікувальної гімнастики використовують з метою збільшення застосовуваної фізичного навантаження на уражену систему не в концентрованій формі, а малими дозами протягом дня.
Ранкова гігієнічна гімнастика проводиться після нічного сну. Вона сприяє виведенню організму хворого зі стану загальмованості фізіологічних процесів, стимулюючи функцію основних систем. Гімнастика збуджує організм, підвищує загальний тонус хворого, надає йому бадьорість, организующе і мобилизующе впливає на людину, підтримуючи діяльний стан, прививає гігієнічні навички. Регулярно проводиться ранкова гімнастика оздоровлює організм та підвищує працездатність. Методика проведення ранкової гімнастики передбачає застосування вправ, простих за формою і охоплюють всі основні групи м'язів і суглобів. Рухи робляться у темпі, відповідному як станом займається, так і характером виконуваних вправ з великою амплітудою; широко використовуються вправи на розтягування м'язів і зміцнення розгиначів корпуса і кінцівок (рис. 8).
Дозовані прогулянки на свіжому повітрі представляють для хворого помірне фізичне навантаження, сприяють, особливо в заміських умовах, оздоровлення і зміцнення всього організму хворого. Краса навколишньої природи, тиша позитивно впливають на нервово-психічну сферу хворого.
Формами ЛФК є дозоване сходження (теренкур) і ходьба за спеціальними маршрутами (внутрисанаторным і общекурортным) в горбистій місцевості з кутом підйому в межах від 3 до 15 - 20°.Терренкур сприяє підвищенню витривалості до зростаючим фізичним навантаженням. Ходьба по рівній місцевості, яка чергується з сходженням, зміцнює і розвиває функцію серцево-судинної системи, сприяє підвищенню нервово-м'язового тонусу, тренує м'язи нижніх кінцівок, помірно стимулює обмін речовин (див. Теренкур).
Ближній туризм (пішохідний, на човнах, велосипедах) застосовується в санаторіях і на курортах. Багато хто займаються цим видом туризму самостійно.
Спортивні вправи (ходьба на лижах, катання на ковзанах, плавання, веслування) застосовуються в ЛФК в дозованій формі з метою загального оздоровлення і розвитку прикладних навичок. Ігровий урок (волейбол, городки, бадмінтон) як одна з форм ЛФК зазвичай використовується в лікувально-профілактичних закладах типу санаторіїв.
Ігровий урок проводиться найчастіше у надвечірній час, до вечері, на спеціальному майданчику.
Методичне керівництво ЛФК здійснюється лікарсько-фізкультурними диспансерами, у складі яких є кабінет ЛФК зі штатом лікарів-спеціалістів та інструкторів.
Інструктори (методисти) ЛФК готуються в інститутах фізичної культури і вдосконалюються у відділеннях ЛФК при інститутах і лікарсько-фізкультурних диспансерах.
Проводять ЛФК як прямо в палатах (при постільному і палатний режими), так і в спеціальних кабінетах ЛФК, обладнаних гімнастичним інвентарем (шведська стінка, шведські лави, горизонтально-вертикальні сходи, кушетки), набором механотерапевтических апаратів (похилі площини) і гімнастичних приладів (гімнастичні палиці, булави, гантелі, м'ячі). Зміст кабінетів ЛФК і майданчиків для занять фізичними вправами на повітрі, а також окремих спортивних споруд (човнові станції, лижні бази, ковзанки) визначено санітарними правилами утримання місць занять по фізичній культурі і спорту.
