УДК 616.216.1-002-071
Про діагностичні помилки при запальних захворюваннях гайморової пазухи. Марченко Р. Н. «Хірургічна стоматологія», вип. 6. К., «Здоров'я», 1973, стор 44.
У роботі наводяться дані про деяких захворюваннях гайморової пазухи у 117 хворих. З помилковим діагнозом було направлено 36 хворих. З них у 5 був діагностований рак верхньої щелепи, у 10 - ретенційні кісти слизової оболонки гайморової пазухи і у 21 хворого - риногенних гайморит.
Встановлено, що діагностичні помилки найчастіше трапляються при розпізнаванні одонтогенних та риногенных гайморитів. Для диференціальної діагностики в якості додаткового методу дослідження використовували томографію гайморових пазух.
УДК 616.716.1-002.2-089-191 .8
Стан кісткових стінок верхньощелепної пазухи при прориві її дна. Махракова Р. П. «Хірургічна стоматологія», вип. 6. К., «Здоров'я», 1973, стор 47.
Проведено морфологічне дослідження стінок верхньощелепної пазухи 80 хворих, оперованих з приводу хронічного необострившегося запального процесу її при наявності повідомлення з порожниною рота через лунку видаленого зуба. Спостерігалися зміни в кістковій тканині не були характерні для остеомієліту. Відбувалася перебудова кісткових структур з переважанням процесів новоутворення кістки віднесена автором до захисно-пристосувальною реакції організму у відповідь на хронічне запалення в підслизовому шарі, і, як вважає автор, саме ця реакція перешкоджає розвитку остеомієліту.
УДК 616.31-002-08
Застосування димексиду для лікування запальних процесів порожнини рота. Мельник В. С. «Хірургічна стоматологія», вип. 6. К., «Здоров'я», 1973, стор 49.
З метою лікування запальних процесів у порожнині рота у 96 хворих застосовували 40% розчин диметилсульфоксиду (ДМСО). Даний препарат використовували як самостійно, так і в суміші з антибіотиками або сульфаміламідамі. При наявності ексудату спочатку створювали відтік гною, а потім робили аплікацію протягом 20 хв.
Препарат не чинить негативного впливу на тканини зубів і слизові оболонки порожнини рота. ДМСО може бути рекомендований для широкого застосування в стоматологічній практиці.
УДК 616.316.5-002.2-07
Діагностика хронічних паротитів. Поленичкин Ст. До- «Хірургічна стоматологія», вип. 6. К., «Здоров'я», 1973, стор 60.
У 25 хворих хронічними паротитами вивчалася мікробна флора, виявляється з секрету залоз, культуральні та патогенні властивості її і досліджувався клітинний склад залоз, залучених у патологічний процес.
Встановлено залежність тяжкості захворювання від вірулентності мікроорганізму і характер мікробної флори в стадії хронічного перебігу та загострення паротиту.
УДК 616.316.5-002-078-08:615.371.1
Мікробна флора привушних слинних залоз при паротитах і лікування їх аутовакцини. Поленичкин В. К., Рибалов О. В. «Хірургічна стоматологія», вип. 6. К., «Здоров'я», 1973, стор 52.
Проведено обстеження і лікування 65 хворих неэпидемическими паротитами. Встановлено характер мікрофлори. При лікуванні паротитів застосована аутовакціна.
Отримані результати дозволяють рекомендувати даний метод при лікуванні запальних захворювань привушних залоз.
