Величезне значення в боротьбі з втомою мають вправу і тренування. Вправи - це одне з основних умов підвищення продуктивності праці. Вправи покращують працездатність органів та координацію їх діяльності. Вправи - найкращий спосіб боротьби з втомою, так як сприяють кращої регуляції функцій, більш економічної діяльності організму, більшому збереженню сталості його внутрішнього середовища, зростанню його функціональних можливостей. Одна і та ж робота у тренованої людини стає менш стомлюючої і може продовжуватися далі, ніж у нетренованого. Ми знаємо, яке розповсюдження отримав метод інженера Ф. Ковальова. Він полягає у комплексному вивченні окремих операцій виробництва у кращих стахановців. Відбір і узагальнення скоєних стахановських методів праці йде допомогою їх вивчення і регулярних вправ. Правильна система вправ як би автоматизує роботу, робить її чіткішою і ритмічної.
Яким чином вправа сприяє боротьбі з втомою?
Відповідь на це питання дає В. П. Павлов в своєму чудовому вченні «про динамічному стереотипі».
Все наше поведінка, вся наша трудова діяльність засновані на придбанні дуже складних умовних рефлексів. Система таких умовних рефлексів, їх сукупність, що виражається в будь-якій дії, наприклад в роботі біля верстата, називалася В. П. Павловим стереотипом.
І. П. Павлов вважав, що в житті у кожної людини постійно встановлюються ті чи інші стереотипи (стереотипи вмивання, роботи, обіду і т. д.), причому всі вони фіксуються нервовою системою.
Вироблення стереотипу, за В. П. Павлову, є одним з найважливіших властивостей пристосування організму до навколишніх умов. Природно, що це властивість має передбачати рухливість (динамічність) стереотипу, залежність його від мінливих умов життя і діяльності.
І. П. Павлов рекомендував для підвищення працездатності виробляти у себе системи корисних умовних рефлексів, системи корисних навичок.
Особливо швидко виробляється стереотип у людей молодих, здорових, нервова система яких легко перебудовує свою роботу. У літніх людей і у хворих справа йде набагато складніше. Нові стереотипи у них, як правило, виробляються з труднощами. Тому до таких людей треба ставитися особливо уважно і дбайливо.
У літніх людей надзвичайно стійкий стереотип: «Якийсь канцелярський працівник, - наводив приклад Іван Петрович, - за своїм нескладною справою справно працює років до 70, але варто йому вийти у відставку і тим порушити свій життєвий стереотип, як організм виявляється неспроможним, і він швидко гине». *
І. П. Павлов вказував, що при захворюванні також потрібно особливо ретельно берегти стереотип. Якщо звична діяльність при захворюванні залишається можливою, то найменша зміна її вже виявляється непосильним завданням для нервової системи. Остання приходить до ще великим нервовим розладам, спостерігається перевтома.
* Павловські середовища, т. I, АН СРСР, 1949, стор 142.
