Більше практичне значення мають критерії діагностики ревматизму, придатні для епідеміологічних досліджень, розроблені великою групою ревматологів СРСР під керівництвом К. І. Беневоленской і Н. А. Андрєєва (1975).
Основу роботи склали дані обстеження 2566 хворих стаціонарного, поліклінічного та епідеміологічного контингентів, що дозволило розробити табличний варіант діагностичних критеріїв, придатний для діагностики ревматизму в будь-яких умовах.
Мірою діагностичної цінності кожного симптому був показник інформативності, інтегрально відображає чутливість і специфічність симптому, який визначається в бітах.
В результаті проведеної роботи було відібрано 68 найбільш інформативних ознак критерію ревматизму, уточнено найбільш інформативні їх поєднання (синдроми), розраховані порогові значення сум діагностичних коефіцієнтів (біт), а також оцінена в умовних одиницях діагностична значимість окремих синдромів та їх поєднань для ревматизму. Всього виділено 10 синдромів (табл. 9).
Як видно з даних табл. 9, у ній збережено синдромний принцип діагностики, зокрема об'єктивна оцінка ревматичного анамнезу, вади серця, особливо недостатності мітрального клапана, кардиту, артриту та ін. Дуже важливо, що у таблицю внесено група симптомів, що знижує впевненість лікаря діагноз ревматизму.
Таблиця показує високу інформативність і при сучасному перебігу ревматизму (робота проводилася у 1970-1974 рр.) зв'язку захворювання з попередньою носоглоткової інфекцією, найбільш типового віку (7-15 років), лихоманки на початку хвороби. Виявився важливим і другий синдром - «ураження суглобів в анамнезі» та ін Безумовно, важлива діагностика кардиту, і відібрані 15 ознак цілком придатні для постановки діагнозу сучасного кардиту; особливе значення має динаміка процесу в період лікування, що неодноразово підкреслювалося нами раніше.
У розроблених критеріях значимість синдромів неоднакова. Такі синдроми, як порок серця і хорея, оцінюються максимальною кількістю умовних одиниць. Синдроми анамнезу, кардиту, поліартриту, уражень шкіри, виявлені у хворого в ізольованому вигляді, можуть вказати лише на ймовірний ревматизм, їх поєднання робить діагноз ревматизму визначеним.
Узагальнення результатів апробації цих критеріїв у різних центрах нашої країни і в ряді центрів соціалістичних країн, представлене в роботі М. М. Бржезовского (1976), показало збіг лікарських і машинних діагнозів ревматизму в 94,7% випадків і виключення ревматизму з групи подібних захворювань у 95,9% випадків. Результати апробації дозволяють рекомендувати ці критерії для діагностики ревматизму у дітей і дорослих, епідеміологічної, поліклінічної та стаціонарної практики.
В якості прикладу наводимо з матеріалів М. М. Бржезовского (1975) історію хвороби хворого 14 років (п. 1 таблиці - вік початку хвороби). У віці 7 років зроблена тонзилектомія з приводу хронічного тонзиліту, хворів 1-2 рази в році ГРЗ.
15/VII 1973 р. захворів гострим гайморитом, 16/1 1974 р. розвинулася гостра лакунарна ангіна, а 3/II - грип. З 13/II (п. 2) неприємні відчуття в області серця, серцебиття (п. 4). Висловлено підозру на ревматизм, і при повторному огляді ревматолог виявив динаміку тонів і поява дме систолічного шуму; ШОЕ 40 мм/год (п. 6).
При об'єктивному дослідженні на 79-й день хвороби відмічено розширення лівої межі на 1 см від среднеключичной лінії, тони серця задовільною звучності, III тон. На верхівці, в 5-й точці помірною звучності (п. 37), тривалий (пп. 21, 40) систолічний шум, пов'язаний з I тоном (п. 23), чітко проводиться в ліву пахвову область (п. 22). У третьому - четвертому міжребер'ї зліва від грудини м'який, «ллється» протодіастолічний шум (п. 26). Відзначається легкий тремор пальців рук у позі Ромберга (п. 63). На ЕКГ - ознаки перевантаження лівого передсердя і лівого шлуночка. Рентгенологічно виявлено посилення легеневого малюнка та розширення коренів легень за рахунок судинного компонента, збільшення розмірів серця в поперечнику, відхилення контрастированного стравоходу в першій косій проекції (п. 27), ознаки помірного збільшення лівого шлуночка (п. п. 29, 45), лівого передсердя у другій косій проекції.
За час перебування в стаціонарі відзначена позитивна динаміка: зникли ослаблення I тону, високочастотний компонент III тону (п. 36), систолічний і діастолічний шуми стали менш вираженими (пп. 38 і 39).
Лабораторні дані: л. 9·103 в 1 мкл; ШОЕ 40 мм/год (п. 65), АСЛ-О 625 од. (п. 66); відзначена позитивна динаміка цих показників.
