Виходячи з визнання етіологічної ролі β-гемолітичного стрептококу групи А, до першого - клініко-епідеміологічному синдрому автор відніс анамнестично чітко выявляемую стрептококову інфекцію, загострення якої знаходяться в хронологічній зв'язку з початковими симптомами хвороби, наявність повторних носоглоткових інфекцій, а також стрептококової оточення хворого. Констатація такого роду клініко-епідеміологічної зв'язку, на думку більшості сучасних дослідників, становить один з основних елементів діагнозу ревматизму і є суттєвим кроком до раннього виявлення хвороби. Так, за матеріалами клініки Інституту ревматизму АМН СРСР, серед 200 дорослих хворих з первинним ревмокардитом явно виражена гостра інфекція носоглотки передувала атаці у 92,5% випадків, в тому числі ангіна - в 70,5% випадків. Хронічний тонзиліт виявлений у 56% хворих, тонзилектомія до початку захворювання проведена у 12,5% хворих. Хронічний фарингіт і інші локалізації осередкової інфекції складали 10%. У дитячій клініці, за даними Н.Н.Кузьминой (1974), в дебюті первинного ревмокардиту носоглоткова інфекція мала місце у 69,5% хворих, у вигляді ангіни-у 33%, скарлатини-у 2,5%, гострих респіраторних захворювань - у 34% хворих. Хронічний тонзиліт діагностовано у 67%, карієс зубів - у 34%, гайморит - у 7,5% дітей.
Наступний - клініко-імунологічний синдром включає в себе; а) невмотивовану затримку відновлення загального стану після перенесеної носоглоткової інфекції, стомлюваність, серцебиття, артралгії, непостійний субфебрилітет; б) виявлення в крові у хворих стрептококового антигену, підвищених титрів стрептококових антитіл, а за деякими даними - змін клітинного імунітету, поява симптомів аутоімунізації. Крім того, ще до появи перших клінічних симптомів можуть бути виявлені біохімічні зміни, які супроводжують запалення (диспротеїнемія, підвищення ШОЕ, серомукоїда, поява С-реактивного білка і ін). Так, серед дітей, що надійшли в клініку Інституту ревматизму АМН СРСР з первинним ревмокардитом, невмотивована затримка відновлення загального стану спостерігалась у 19% хворих, що перенесли носоглотковий інфекцію. Стрептококовий антиген у сироватці крові при поступленні визначався у 71% обстежених, підвищення титрів АСЛ-0 - у 89%, АСГ - у 79% дітей. У більшості надійшли в стаціонар дітей визначалися і підвищені гострофазові показали лабораторної активності захворювання (Н. Н. Кузьміна, 1974).
Нарешті, третій необхідний компонент синдромної діагностики первинного ревматизму - це кардиоваскулярный синдром. Виявлений за допомогою фізикального, інструментально-графічного, рентгенологічного та інших методів дослідження, він підтверджує наявність кардиту і екстракардіальних локалізацій ревматичного процесу. У клініці інституту кардит виявлений у всіх 650 дітей і дорослих, які надійшли в стаціонар з первинним ревматизм. Серед дорослих поліартрит діагностувався у 62%, кільцеподібна еритема - у 0,5% хворих. У дитячій клініці серед екстракардіальних проявів первинного ревматизму поліартрит склав 55%, хорея 11%, кільцеподібна еритема 8%, абдомінальний синдром 3%, ревматичні вузлики 0,2%.
Таким чином, комплексне обстеження хворих на первинний ревматизм в клініках Інституту ревматизму АМН СРСР показало, що використання запропонованого А. В. Нестеровим синдромного методу дозволяє забезпечити достовірність діагностики початкових форм захворювання. Зокрема, аналіз характерних поєднань анамнестичних, клінічних і клініко-лабораторних даних полегшує діагностику слабо вираженого кардиту при гострому і підгострому перебігу первинного ревматизму, а також затяжного ревмокардиту з мінімальною і помірною активністю. У той же час запропоновані критерії є емпіричними, оскільки чутливість і специфічність їх не визначено математичним способом (М. М. Бржезовський, 1976). У зв'язку з цим безперечний інтерес викликають роботи Я - Р. Любавина і в. І. Кочкіна (1966), С. С. Мутина (1968), А. А. Вишневського з співавт. (1969), Н. Н. Кузьміної (1974) по кількісній оцінці симптоматики. Однак у них досліджено симптоматика активної фази та її ознаки і не дана об'єктивна оцінка ревматичного анамнезу, тому вони не придатні для епідеміологічних досліджень.
