Небажані наслідки прямої дії ліків фармакологічного також спостерігаються при призначенні як пеніциліну, особливо при лікуванні ангін, так і протизапальних препаратів, особливо застосовуваних відразу у великих дозах, в зв'язку з розпадом вогнища запалення і всмоктуванням продуктів цього розпаду. Такі явища при лікуванні ревматизму спостерігаються не часто, але вони можливі.
До таких небажаних ефектів можна віднести геморагічний діатез, розвивається у зв'язку з блокуванням вітаміну і виникненням гіпопротромбінемії. Діатез відзначається при лікуванні саліцилатами, особливо ацетилсаліциловою кислотою. Розвиваються при ревматизмі васкуліти створюють умови, сприятливі появі постацетилсалициловых геморагій. Поряд з цим має місце участь тромбоцитарных факторів - тромбоцитопенія, особливо р зниження III тромбоцитарного фактора, безпосередньо бере участь у процесі згортання (Р. Панантеску, Е. Попеску, 1976).
Гематологічні ускладнення - найбільш важке ускладнення лікування амідопірином. Описані лейкопенія та агранулоцитоз у зв'язку зі своєрідною тропність препарату до білого костномозговому паростку. Передбачається, що це токсична прояв обумовлено і певною гиперсенсибилизацией до амідопірину або наявністю якогось генетичного дефекту. У всякому випадку лікар, який призначає амідопірин при ревматизмі, повинен завжди пам'ятати про це побічній дії.
Лейкопенії, легкого ступеня тромбоцитопенії розвиваються при лікуванні бутадионом та індометацином. Однак при своєчасному припиненні лікування складу крові відновлюється. Для своєчасного розпізнавання цього побічного ефекту необхідний систематичний контроль за аналізами крові та кількістю тромбоцитів.
З інших фармакологічних побічних ефектів слід зазначити затримку рідини і солей при лікуванні бутадионом і, рідше, індометацином.
Своєрідним небажаним ефектом бутадіону є пов'язана з пригніченням функції канальців затримка виведення з сечею ряду препаратів (сульфаніламіди, амідопірин, морфін, опіати, ПАСК та ін), з розвитком інтоксикації, що необхідно враховувати у разі їх одночасного призначення.
Більшість глюкокортикостероїдних та нестероїдних протизапальних препаратів викликає різного ступеня нервово-психічні порушення. Добре відомі шум у вухах та зниження гостроти зору при лікуванні саліцилатами. Головні болі спостерігаються при лікуванні індометацином. Всім препаратів властиво викликати дратівливість, безсоння, ейфорія. При лікуванні великими дозами саліцилатів розвивалися ознаки «саліцилового сп'яніння», аж до «саліцилового сказу», коли спостерігаються тяжкі розлади маніакального типу синдрому, галюцинації, конвульсії. Навпаки, при застосуванні індометацину багато авторів відзначають депресію і навіть психози, під час яких відмічались суїцидальні спроби. Описаний судомний синдром.
Найбільш яскраві небажані фармакологічні ефекти притаманні глюкокортикостероїдів. До таких ефектів, насамперед, слід віднести:
1) підвищення катаболізму і пригнічення синтезу білків, що супроводжуються розвитком або посиленням м'язової слабкості, атрофій, дистрофій (наприклад, дистрофії міокарда), пригніченням біосинтезу антитіл, проліферації фібробластів, синтезу колагену, мукополісахаридів основного речовини та ін;
2) підвищення гликонеогенеза з появою гіперглікемії, глюкозурії, наростанням вмісту глікогену в печінці, підвищене утворення ліпідів з вуглеводів;
3) вплив на мінеральний обмін з затримкою в організмі натрію, хлоридів і води при підвищеному виділенні нирками солей калію і кальцію з розвитком набряків і синдрому гіпокаліємії, остеопорозу; підвищення секреції соляної кислоти, пепсину і трипсину, що сприяє утворенню так званих стероїдних виразок;
4) стимуляція кістковомозкового кровотворення з наростанням кількості еритроцитів, нейтрофілів і тромбоцитів;
5) пригнічення функції кори надниркових залоз, яєчників, щитовидної залози, гіпофіза, підвищення потреби в інсуліні, психотропну дію (ейфорія, збудження, психотичні реакції, порушення сну);
6) зниження активності гіалуронідази, лізоциму, порушення фагоцитарної активності, антитілоутворення, розвиток схильності до вторинної інфекції.
Перераховані та деякі інші біологічні ефекти глюкокортикоїдів визначають особливості негативної побічної дії на організм.
Побічні ефекти глюкокортикоїдів виявляються з різною частотою і вираженістю в залежності від застосовуваних доз, тривалості курсу терапії стероїдними препаратами, індивідуальної чутливості організму, від зумовлених патологічним процесом особливостей органної та тканинної реактивності.
