За образним висловом Е. М. Тареєва (1958): «Анемія у хворого з хронічним захворюванням нирок настільки постійна, що майже замінює визначення креатининемии». За великий зведеною статистикою, охоплює 1279 хворих з хронічним нефритом, загальна частота анемій становить 53,8%, при цьому анемія при уремії спостерігалася у 96,4%, а при достатній функції нирок - у 16,6% хворих (С. В. Рябов, В. Я. Плоткін, Р. Д. Шостка, 1974). Всі дослідники згодні в тому, що ступінь анемізації при ХНН пропорційна рівню азотемії (Р. Хегглин, 1965), креатининемии (О. В. Моїсеєва, А. Я. Ярошевський, 1971), зниження клубочкової фільтрації (Schreiner, Maher, 1961); при цьому по мірі наростання ступеня ХНН достовірно прогресує анемія (М. Я. Ратнер та ін, 1973). Анемія при ХНН набуває прогностичне значення: за даними клініки, з числа хворих з дифузним нефритом, у яких вміст гемоглобіну нижче 60 одиниць, за 2 роки померло 85%, тоді як з нормальним вмістом - 18% (А. Я. Ярошевський, 1970). У нашу задачу не входить питання про патогенез анемії при хронічній нирковій недостатності, але ми навели цю коротку літературну, довідку по частоті анемій у хворих з ХНН, виходячи з безумовного впливу анемії на функціональний стан міокарда, оскільки анемія викликає явища дистрофії міокарда і зниження гемоглобіну нижче 30%, більш або менш швидко викликає поява серцевої недостатності (Р. Ф. Ланг, 1957).
За нашими даними (табл. 56) видно, що нормальні цифри гемоглобіну, складаючи основу у хворих з I ст. хронічної ниркової недостатності (відповідно 97,1% і 82,9%), потім стрімко і високого ступеня достовірно «котяться вниз» при переході від стадії до стадії і в ІІІБ ст. зустрічаються у 10,4% хворих. При цьому, природно, збільшується кількість хворих з низьким гемоглобіном, починаючи з ІІА ст. вже з'являються хворі з гемоглобіном нижче 40% (2,9%), а до ІІІБ ст. кількість таких хворих значно і достовірно зростає до 41,7%. Однак представляє безсумнівний інтерес, що навіть при крайніх ступенях ниркової недостатності - у III ст. у 30-10% хворих може не бути анемії.
