Пошкодження жовчного міхура і жовчних проток і операції на жовчовивідної системи. Пошкодження жовчного міхура і жовчних проток зустрічаються відносно рідко. Підшкірні розриви жовчного міхура спостерігаються при сильному ударі в живіт, різкому здавленні, особливо якщо жовчний міхур переповнений.
Розвивається перитоніт змушує виробляти екстрену операцію, як правило видалення жовчного міхура (див. Холецистектомія).
Найбільш часта причина ушкоджень жовчних проток - поранення або перев'язування їх під час холецистектомії або резекції шлунка. При пошкодженні проток необхідно негайне їх відновлення.
Метою операцій при холециститі є видалення запального вогнища (жовчного міхура) та усунення перешкод у протоках для забезпечення вільного проходження жовчі в кишечник.
До операції хворому обов'язково повинна бути проведена підготовка, що особливо важливо у літніх хворих, що страждають супутніми серцево-судинними захворюваннями. Хворим призначають вливання ізотонічного розчину хлориду натрію, глюкози, плазми, вітамінів групи В та С. Обов'язково введення серцевих препаратів; важливо до операції навчити хворого принципам дихальної гімнастики. При механічній жовтяниці особливу увагу слід приділити профілактиці печінкової недостатності (глюкоза, вітаміни, кокарбоксилаза, АТФ, АКТГ та ін).
 Рис. 2. Положення хворого при операції на жовчному міхурі |
Для виконання операцій на жовчному міхурі необхідно правильно укласти хворого на операційному столі. Під спину хворого на рівні XII грудного хребця обов'язково повинен бути підкладений валик (рис. 2); це сприяє наближенню жовчного міхура і жовчних проток до передньої черевної стінки.
 Рис. 3. Дренування загальної жовчної протоки |
Основним видом операції при холециститі є холецистектомія; нерідко її доповнюють розкриттям і ревізією загального жовчного протоку (див. Холедохотомия). У різко ослаблених хворих за показаннями може бути виконано лише дренування жовчного міхура (див. Холецістостомія). Після розтину загального жовчного протоку найчастіше виробляють його дренування (рис. 3). В окремих випадках операція може бути закінчена ушиванням стінки протоки або з'єднанням його з дванадцятипалої кишкою (див. Холедоходуоденостомия) або шлунком.
Видалення жовчного міхура як правило, закінчують введенням дренажу в черевну порожнину, за яким у перші 2-3 дні після операції може відходити невелика кількість рідини, пофарбованої жовчю. Цей дренаж не можна зав'язувати, він повинен бути покладений в марлеві серветки під пов'язку. На 3-4-ту добу цей дренаж зазвичай видаляють. Якщо під час операції була проведена холедохотомия і протока дренований і помі, то такий дренаж після операції слід опустити в пляшку (підвішену біля краю ліжка) з розчином антисептика. Необхідно щодня точно реєструвати кількість виділилася по дренажу жовчі, так як це є важливим прогностичним ознакою. Дренаж загальної жовчної протоки зазвичай видаляють на 11 - 12-ту добу після повної впевненості в тому, що жовч вільно надходить у дванадцятипалу кишку.
В післяопераційному періоді особливу увагу слід приділити профілактиці розвитку пневмонії; хворому слід проводити лікувальну гімнастику, ранні руху, навчити правильному диханню. По ліквідації явищ післяопераційного парезу кишечника (2-3-ю добу) призначають щадну дієту. У перші дні після операції важливо вимірювати діурез, так як нерідко зменшення кількості сечі є одним з перших ознак розвитку печінково-ниркової недостатності.
Летальність після операції з приводу холециститу у хворих старше 60 років різко зростає. Основною причиною смерті після операції є холангіти, печінково-ниркова недостатність, перитоніт, пневмонія.
См. також Постхолецистектомічний синдром.
