Рак молочної залози відноситься до однієї з найбільш частих пухлин людини і, за даними ВООЗ (Logan, 1975), що є головною причиною смертності жінок середнього віку в країнах Заходу.
Друга половина XX століття характеризується неухильним наростанням частоти раку цієї локалізації. Наприклад, у США захворюваність і смертність за останні 10 років відповідно збільшилися на 10,6 і 7,6%. а в Англії і Уельсі - навіть на 27,1 і 13,8%. Потрібно мати на увазі, що на ці показники впливають не тільки дійсне збільшення захворюваності та смертності, але й удосконалення систем обліку і, головне, процес постаріння населення, що відзначається у всіх розвинених країнах (Schottenfeld, 1975).
У той же час у ряді географічних районів (Мексика, Японія, країни Азії) зареєстровані досить низькі показники захворюваності і смертності * (до 10). Максимальна захворюваність відзначається в Англії і Уельсі (40,7) і США (70,6 серед білих і 47,8 серед негритянських жінок). Для більшості соціалістичних країн і СРСР характерні середні показники захворюваності (27-32) жінок рак молочної залози.
Зберігаються явні відмінності рівнів захворюваності по віку (табл. 1).
Неважко переконатися, що рак молочної залози - хвороба жінок переважно середнього і похилого віку. Вже давно помічено наявність двох піків захворюваності: між 45 і 50 роками і після 55-60 років. В останні роки зростає число хворих у віці 35-40 років, виявлених головним чином серед регулярно осматриваемых контингентів здорових жінок - так званого організованого населення (тобто працюючих на великих підприємствах). Як показано нижче, у цієї категорії хворих найбільш часті «мінімальні» та початкові форми раку, в більшості випадків виявляються лише при рентгенологічному обстеженні (маммо - або электрорентгенография). Останнє свідчить про повільному темпі розвитку пухлин, досягають пальпуємих розмірів (діаметр не менше 1 см) протягом 5 і навіть 10 років. Існують математичні розрахунки (Denoix, 1969), доводять ще більш тривалий (від 8 до 15 років) цикл розвитку раку молочної залози у людини. За даними Науково-дослідного інституту онкології ім. Н. Н. Петрова Міністерства охорони здоров'я СРСР ** (Димарський К. Ю. та ін, 1977), частота непальпируемых (доклінічних) форм становить 6,9 на 1000 обстежених «здорових» жінок у віці старше 30 років. Це дозволяє припускати, що фактична (тобто істинна) захворюваність, що включає всі форми пухлин - від мікроскопічних до клінічно визначаються, повинна бути вище реєстрованої і прийматися в розрахунок при складанні статистичних прогнозів.
Висловлені міркування підтверджуються збільшенням числа хворих на злоякісні новоутворення молочної залози, що знаходяться на обліку в онкологічних установах. За даними В. М. Мерабішвілі і К. Ю. Дымарского (1978), з 1970 по 1974 р. відсоток їх зріс на 28,8, а абсолютне число досягло 166 939 по Радянському Союзу, що безумовно відображає не тільки успіхи в лікуванні, але і збільшений рівень діагностики.
Якщо вікові показники загалом однакові у всіх країнах, то захворюваність на рак молочної залози має певну географічну та національну залежність. Навіть у республіках СРСР число хворих з уперше встановленим діагнозом раку цієї локалізації в перерахунку на 100 000 жінок (так звані стандартизовані показники) істотно різниться (табл. 2).
Неважко помітити, що в країнах Балтії та Грузії в окремих вікових групах захворюваність більш ніж в 2-3 рази перевищує відповідні показники в республіках Середньої Азії, особливо в Туркменії і Таджикистані. Що стосується смертності, то в 1970 р., за даними Н. П. Напалкова і співавт. (1978), в СРСР померло 12300 жінок (5,1:100 000), у 1974р.-15400 (6,1:100000), а в 1975 р. - 16300 (6,4 : 100 000). На думку фахівців, при подібній динаміці рак молочної залози у жінок з причин смерті, що знаходиться в даний час на четвертому місці, поступаючись раку шийки матки, шлунка і системним захворюванням, через 2-3 роки займе перше або друге місце після раку шийки і тіла матки. Між тим захворюваність раком грудної залози у чоловіків складає ще не більше 0,2%тов, причому максимальний показник, характерний для віку 70 років і старше, має тенденцію до зменшення до 1,5% 000.
Таким чином, сучасні тенденції динаміки захворюваності і смертності свідчать про неухильне наростання значення цієї локалізації злоякісних пухлин для жінок нашої країни. Посилення протиракової боротьби на всіх етапах - від ранньої діагностики до підвищення ефективності лікування раку молочної залози - одна з найбільш актуальних завдань сучасної медицини.
* Ці показники обчислюються на 100 000 жінок.
** Надалі ми будемо називати його Інститут онкології.
