На IV Республіканському з'їзді стоматологів Української РСР на майбутню п'ятирічку заплановано ряд заходів, що сприяють подальшому розвитку стоматологічної допомоги населенню. Одним з них є організація міжобласних стаціонарів для лікування хворих з вродженими вадами щелепно-лицьової області. Такий стаціонар краще всього створювати в умовах великої багатопрофільної лікарні, в якій можна оснастити клініку сучасною апаратурою та укомплектувати кваліфікованими фахівцями.
Щорічно в нашій країні народжується понад 5000 дітей (М. Д. Дубів, I960), а на Україні - понад 1000 дітей з незрощеннями губи та піднебіння.
Враховуючи поширеність патології та необхідність комплексного висококваліфікованого лікування, включаючи хірургічне втручання, слід організувати в республіці кілька таких стаціонарів, щоб забезпечити повноцінне лікування хворим з вродженою патологією особи.
Проведена Всесоюзна конференція з вродженим ущелинах особи показала, що часто деформації особи після первинних хейлопластик - результат некваліфікованої і некомплексного лікування хворих з вродженою патологією особи. Подальше виправлення деформацій пов'язано з неодноразовими коригуючими комплексними хірургічними втручаннями, які подовжують загальний термін лікування і травмують психіку хворого.
Спеціалізовані стаціонари повинні стати центрами як диспансерного обліку дітей грудного та більш старшого віку з вродженими вадами особи, так і лікування хворих з деформаціями обличчя після первинних хейлопластик.
На досвіді роботи стаціонарів належить встановити єдині вікові терміни хірургічного лікування вроджених незрощень губи в період новонародженості та визначити оптимальні терміни лікування вродженої патології особи.
Результати роботи за останні 6 років (204 первинні хейлопластики, 199 хворих з дефектами і деформаціями верхньої губи і носа після первинних хейлопластик) дозволяють стверджувати, що педіатрами, анестезіологами, щелепно-лицьовими хірургами, ортодонтами, ортопедами, логопедами та іншими лікарями досягнуті успіхи в отриманні гарних функціональних і косметичних результатів. Ми маємо в своєму розпорядженні цілим рядом фактів, які свідчать проти раннього хірургічного втручання - спостерігається повне розбіжність країв післяопераційної рани, тяжкі деформації носа з атрезиями зовнішніх носових отворів, загоєння вторинним натягом з утворенням важко виправних дефектів і деформації губи. Однак спостерігаються ускладнення ми не можемо віднести за рахунок неспроможності новонародженого, так як не впевнені у кваліфікації лікарів, які виконували оперативне втручання в період новонародженості. Для правильного вирішення цього питання необхідно виробити єдині критерії оцінки результатів ранньої хейлопластики за умови, що остання буде проводитися без протипоказань до неї, тобто з урахуванням перед операцією у новонародженого конституційних особливостей його: до народження - здоров'я матері, травми під час вагітності; пологи - травматичні, тривалі; доношенность, вага, зріст при народженні, адаптація до зовнішнього середовища, вид і протяжність вродженого несращения особи.
У нашій республіці до теперішнього часу з питання ранньої хейлопластики неправильно орієнтовані микропедиатры, так як в методичних листах не вказано точно, що є протипоказанням до ранньої хейлопластику. Микропедиатры самі зобов'язані вирішувати питання про можливість оперативного втручання, тому необхідно знати протипоказання до проведення його.
В якості прикладу можна навести той факт, що з 7 викликів по санавіації з приводу народження дітей з вродженими вадами обличчя, лише тільки в 3 випадках проведені операції в пологових будинках. У решти дітей (4) були протипоказання: у 1 - кефалгематома, у 2 - недоношеність, у 1-двостороннє повне широке незрощення верхньої губи, альвеолярного відростка і неба.
Таким чином, неправильна орієнтація микропедиатров призвела до невиправданої витрати коштів санавіації, втрати часу лікарем, додаткової психічної травми у матері, що ускладнило процес вироблення грудного молока у неї.
У спеціалізованому центрі повинна здійснюватися:
- підготовка висококваліфікованих спеціалістів виїзних бригад для проведення в пологових будинках хірургічного та ортопедичного втручань з використанням сучасних і відпрацьованих лікарями до досконалості методик, що попереджають появу вторинних післяопераційних дефектів та деформацій щелепно-лицевої області;
- підготовка медичного персоналу пологових будинків з питань догляду за дітьми з природженою патологією особи в доопераційному та післяопераційному періоді;
- систематичне інформування микропедиатров про нове в питаннях організації лікування новонароджених з вродженою патологією особи.
