Вольтарен є активним нестероїдних препаратом, що має протизапальну, жарознижувальну, аналгетичну активність, а також здатність інгібувати агрегацію тромбоцитів (Kruppe et al., 1975). Як виявилося, основним механізмом його дії є інгібіція простагландинсинтетази - ферментної системи, яка має відношення до біосинтезу простагландинів (Ки з співавт. 1975). Саме цим пояснюється ефектом властивість вольтарена накопичуватися у вогнищі запалення, надаючи свою протизапальну дію (Kruppe et al., 1976). Порівняльне клінічне вивчення вольтарена та індометацину показало, що перший не поступається другому за протизапальною активністю, однак має мінімальний вплив на шлунково-кишковий тракт, що вигідно відрізняє його від перерахованих вище препаратів.
Вольтарен випускається в таблетках по 25 мг зі стійким до дії шлункового соку покриттям (цим пояснюється його слабку подразнюючу дію на слизову оболонку шлунка), тому всмоктування активного препарату починається тільки в дванадцятипалої кишці, але вже через 30 хв досягається максимальний рівень його в плазмі. Виводиться з сечею та жовчю. У зв'язку з тим, що 95,7% препарату зв'язується сироватковими білками, подібно до саліцилової кислоти, одночасне введення вольтарена і ацетилсаліцилової кислоти призводить до більш швидкої елімінації вольтарена з організму (Riess et al., 1975).
Ці особливості вольтарена привернули до себе увагу, і тому в клініці Інституту ревматизму АМН СРСР препарат почали застосовувати для лікування затяжного і безперервно-рецидивуючого ревматизму (Е. С. Цвєткова, Т. М. Трофімова, 1977). Спостерігали 17 хворих з тривалим ревматичним анамнезом, мітральними вадами і поворотним ревмокардитом II ступеня активності; у 4 хворих, у яких протягом року не вдавалося добитися ефекту при лікуванні індометацином, бруфеном, саліцилатами (двоє з них погано переносили ці препарати), відзначено значне поліпшення стану і позитивна динаміка кардиту під впливом вольтарена. У 10 хворих ефект терапії вольтареном був не настільки вираженим, але зникли суб'єктивні відчуття хвороби, зменшилися ознаки порушення кровообігу, об'єктивні показники кардиту, однак залишалися зміненими лабораторні зрушення (ШОЕ та ін). Ефекту не було у 3 хворих, як втім, і при лікуванні іншими препаратами.
Хвора Д., 43 років ревматизм в активній фазі (II ступінь активності), помірно виражений поворотний ревмокардит, поєднаний мітральний порок серця, миготлива аритмія, недостатність кровообігу ІІА стадії. В останні 3 роки захворювання набуло безперервно-рецидивуючий характер. Відзначався анафілактичний шок на прийом ацетилсаліцилової кислоти і бутадіону.
Призначений вольтарен у добовій дозі 75 мг. На 7-й день нормалізувалася температура тіла, на 14-й день значно зменшилися кардіалгії та артралгії, а на 21-й день вони зникли повністю. До 14-го дня нормалізувалися інтервал S-TII,III,V5-6, і зубці ТІІІ, V5-6. На 28-й день зменшилися розміри серця, ШОЕ знизилася до 12 мм/год (з 38 мм/год при вступі). Виписана в задовільному стані з рекомендацією продовжувати прийом вольтарена в дозі 75-50-25 мг на добу.
Методика лікування. Вольтарен в перші 3 дні дають всередину по 25 мг 3 рази на день після їжі, потім дозу збільшують до 100-150 мг. Тривалість курсу лікування в стаціонарі в середньому 40 днів. Курсова доза препарату - від 3000 до 6000 мг.
При прийомі вольтарена побічних дій не відзначено. У літературі при лікуванні великими дозами описані головний біль, носові кровотечі і мікрогематурія, алергічні висипання.
