Тести специфічного імунітету
1. Реакція бласттрансформації лімфоцитів (РБТ). Визначається морфологічними методами у триденний культурі лімфоцитів під дією фитагемагглютинина (ФГА), а також водно-сольового екстракту і гликопротеидной фракції, отриманих з пухлинної тканини хворого. РБТ у деяких хворих підвищується до 20-24% (норма 8%).
2. Реакція гальмування міграції лейкоцитів (РТМ) досліджується капілярним методом. В якості антигену використовуються той же водно-сольовий екстракт і гликопротеидная фракція пухлини.
Тести неспецифічного імунітету
1. Реакція спонтанного розеткоутворення (РОК). Заснована на здатності Т-лімфоцитів утворювати розетки з еритроцитами барана. На думку В. Ф. Семиглазова і співавт. (1978), майже у половини хворих на рак молочної залози кількість імунокомпетентних клітин значно менше норми (7,8 - 8,3%) і корелює з підвищенням рівня кортизолу.
2. Реакції клітинної гіперчутливості сповільненого типу (ГСТ), у тому числі шкірні проби з туберкуліном в розведенні 1 : 100, кандидозным антигеном, антигеном золотистого стафілокока і так званим контактним алергеном - динитрохлорбеизолом (ДНХБ). При діаметрі шкірної папули більше 5 см, особливо при використанні двох-трьох антигенів, відзначається явне розходження між хворими на рак і контрольною групою здорових жінок.
3. Фагоцитарна активність лімфоцитів (ФАЛ). Визначається у взаємодії з добовою культурою золотистого стафілокока. Зниження активності з одночасним підвищенням патогенної шкірної аутофлори спостерігається у певної частини хворих на рак молочної залози, головним чином при розвинених формах хвороби.
Хоча оцінка імунологічної реактивності за вказаними тестів ще не може розглядатися як показник стану захисно-пристосувальних сил, оскільки відсутні прямі кореляції між ними і клінічними проявами пухлини, все ж більшість дослідників підкреслюють факт пригнічення імунологічної реактивності у III і ще частіше в IV стадії і певне відновлення її - через 6-12 міс після успішного закінчення лікувальних заходів у хворих ранніми формами пухлини. Очевидно, можна вважати встановленим, що імунологічна депресія наростає пропорційно ступеня поширення процесу і зникає (або зменшується) при сприятливому відповіді на лікування (Baral et. al., 1977).
Таким чином, оцінка біологічних властивостей пухлини і організму дозволяє скласти раціональний план лікувальних заходів, послідовне виконання якого може впливати на терміни безрецидивного перебігу і тривалість життя хворого.
