Багатьма дослідниками давно робилися спроби стимулювати різними способами регенеративний процес при лікуванні переломів кісток. Використовувалися методи механічного, фізичного, хімічного і медикаментозного впливу, а також гормони, вітаміни, різні екстракти, сироватки і багато інші біологічні стимулятори (К. П. Висоцька, 1937: А. А. Богомолець, 1938; А. В. Эльящев, 1939; В. Р. Лукомський, 1940; А. М. Шаматов, 1962; Е. П. Пушкар, 1968).
П. М. Мажуга і В. Ф. Батюк (1967) імунологічним методом отримали специфічну остеогенну сироватку, яка діє вибірково на остеобластические елементи кістки в області перелому. Остеогенна сироватка застосовувалася в експерименті при переломах трубчастих кісток (П. М. Мажуга, П. Ф. Батюк, 1967; Н. А. Сакун, 1968), а також в клініці для лікування хворих з цією патологією (В. Ф. Батюк, О. В. Дольницкий, В. Б. Юрчак, Н. Ф. Єрко; Б. Б. Мозор, 1968).
На щелепних кістках подібні дослідження не проводилися.
Динаміка вмісту в сироватці крові кальцію, неорганічного фосфору, активності лужної фосфатази і їх взаємодії вивчалася нами в період загоєння перелому нижньої щелепи. За матеріалами В. М. Гусарова (1928), А. С. Ващук (1962), Н. С. Шаматова (1962), Т. Н. Перфілова (1966), ці дані відображають перебіг репаративної регенерації.
Експерименти проведені на 50 кроликів, яким наносили перелом нижньої щелепи в області тіла її. Першу групу складали 25 тварин, яким экстраорально в область перелому на 3 - 4-й та 11-й дні після операції вводили остеогенну цитотоксичну сироватку по 0,2 мл на фізіологічному розчині (розведення
1 :3). Тваринам ІІ групи (контрольна - 25 кроликів) сироватку не вводили.
Забір крові для отримання сироватки виробляли в I та II групах на 7, 14, 21, 30 і 45-й дні після операції. Зазвичай досліджували сироватку крові 7-10 кроликів з кожної групи.
Кількість кальцію в сироватці крові визначали за De Waardu (1919) і виражали в мг%. В якості контролю використано дані, отримані при дослідженні вмісту кальцію в сироватці крові у 10 здорових кроликів. У них виявлено 11,5 ± ± 0,37 мг% кальцію, що було прийнято нами за вихідний рівень. Всього проведено 100 досліджень кальцію в сироватці крові.
Вміст неорганічного фосфору в сироватці крові тварин вивчали за методикою Фіске і Суббороу в модифікації Амона, Финстерберга, Д. А. Фердмана, Е. Ф. Соніна (1952); визначення проводилося не пізніше години після забору крові. За вихідний рівень прийнято 3,0 ± 0,2 мг% неорганічного фосфору, виявлений ного у 10 здорових кроликів. Проведено 110 досліджень неорганічного фосфору в сироватці крові тварин.
Активність лужної фосфатази вивчалася методом Боданского (1933), дослідження проводили не пізніше години після забору крові. Активність ферменту виражали в умовних одиницях Боданского. Всього проведено 110 досліджень активності лужної фосфатази в сироватці крові тварин. За вихідний рівень прийнята активність лужної фосфатази, виявлена у 10 здорових кролів, що становить 2,1 ±0,15 од. Боданского.
Отримані дані свідчать, що загоєння переломів нижньої щелепи у тварин I і II груп протікає на тлі вираженої гіперкальціємії. Однак є істотні відмінності у вмісті кальцію в сироватці крові дослідної і контрольної груп. У тварин I групи найбільша концентрація кальцію виявлена на 7-й день і становить 14,0 ± 0,3 мг %, що, порівняно з контрольною групою, менше на 1,2% (статистично вірогідні, Р<0,05) і більше вихідних даних на 2,5%. З другого тижня кількість кальцію в сироватці крові починає знижуватися, до 45-го дня наближається до норми, проте на 0,1% більше вихідного рівня. У тварин II групи гіперкальціємія ще більш виражена, найбільша концентрація кальцію відмічається на 14-й день - 15,4 ± 0,4 мг %, що на 1,6% вище (статистично достовірно, Р<0,01), ніж у кролів і групи, та на 3,9% більше вихідних даних; до 45-го дня рівень кальцію на 0,7 мг% вище вихідного рівня.
Вивчивши динаміку вмісту кальцію в сироватці крові контрольної і дослідної груп тварин при переломах нижньої щелепи, можна виділити два періоди гіперкальціємії: перший - збільшення кількості кальцію в I групі до 7-го дня, а в II групі - до 14-го дня; другий - поступове зниження вмісту його відповідно в I групі з 7-го до 45-го дня, а в II групі - з 14-го дня і понад 1,5 місяця.
Найбільша концентрація неорганічного фосфору у тварин I групи відмічається на 21-й день - 5,2 ± 0,22 мг%, що на 1,4% вище, ніж у тварин ІІ групи (статистично достовірно, Р<0,01), і більше вихідних даних на 2,2%. В контрольній групі максимальний вміст фосфору в сироватці крові виявляється на 30-й день і становить 3,9 ± 0,31 мг%, що вище вихідного рівня на 1,9%, однак нижче, ніж у тварин дослідної групи, на 1% (статистично вірогідні, Р<0,05).
Згідно з отриманими даними, можна виділити два періоди фосфатемии при загоєнні переломів нижньої щелепи: перший - підвищення кількості фосфору, що закінчується до кінця першого місяця після перелому; другий - зниження вмісту фосфору в сироватці крові, однак до 45-го дня як у I, так і в II групі рівень його вище вихідного.
Дослідження активності лужної фосфатази показало, що загоєння переломів в обох групах відбувалося на тлі вираженої фосфатаземии. У перші два тижні як в контрольній, так і в дослідній групах відмічено незначне підвищення активності лужної фосфатази, зате на третьому-четвертому тижні воно виражено різко, причому в дослідній групі настає раніше - на 21-й день і становить 4,5 ± 0,23 од. Боданского, що вище, ніж у контрольній групі, на 1% (статистично достовірно, Р<0,01) і більше вихідних даних на 2,4%. У тварин контрольної групи найбільша активність лужної фосфатази відмічається на 30-й день і становить 3,8 ± 0,37 од. Боданского, що вище вихідного рівня на 1,7%, однак менше, ніж у дослідній групі, на 0,6%. До 45-го дня активність лужної фосфатази в дослідній групі наближається до норми, а в контрольній на 0,9% вище вихідних даних і на 0,8% більше, ніж у дослідній групі (статистично достовірно, Р<0,01).
Таким чином, результати наших досліджень узгоджуються з даними багатьох авторів, які досліджували мінеральний обмін в сироватці крові при переломах трубчастих кісток.
Остеогенна цитотоксическая сироватка володіє біологічною активністю і є стимулюючим фактором у відновленні пошкодженої нижньої щелепи.
