Рак прямої кишки в початкових стадіях проявляється в основному кров'янистими виділеннями, тенезмами і зміною характеру стільця (поява запору).
Рак лівої половини товстої кишки в початковій стадії характеризується кров'янистої-слизовими виділеннями, локальними больовими відчуттями і також зміною характеру стільця, частіше у вигляді закрепів, що з'явилися в останні кілька місяців.
При локалізації раку в правій половині товстої кишки в ранній симптоматиці переважають загально соматичні розлади - слабкість, нездужання, зниження працездатності, схуднення; характерні також зміни у крові у вигляді анемії, прискорення ШОЕ. Що ж стосується патологічних виділень з прямої кишки і змін характеру стільця, виникнення больових відчуттів, то вони з'являються значно пізніше і не можуть розглядатися як початкові ознаки злоякісного новоутворення даної локалізації.
Важливо звернути увагу ще на одну деталь. Труднощі діагностики раку прямої і товстої кишок пов'язані і з тим, що нерідко пухлина розвивається у пацієнтів, які страждають іншими захворюваннями органів травлення (виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічний гастрит, хронічний холецистит, ентероколіт та ін). Початкові прояви злоякісного новоутворення розцінюються і хворим, і лікарем як симптоми саме цих недуг. До того ж зауважимо, що у великому відсотку випадків у хворих на рак товстої кишки спостерігаються багаторічні наполегливі хронічні запори і у переважної більшості має місце великий кривавий внутрішній геморой.
При порівняльному вивченні двох груп хворих зі злоякісними новоутвореннями прямої і товстої кишок виявилося, що якщо у хворих, які не мають захворювань в системі органів травлення, діагноз раку встановлюється від моменту появи початкових симптомів в середньому через 5-б місяців, то у гастроентерологічних хворих цей термін зростає майже вдвічі і становить 11-12 місяців.
Ось чому ми хочемо наполегливо підкреслити: всі гастроентерологічні хворі вже на першому клінічному етапі повинні в обов'язковому порядку підлягати профілактичному проктологическому обстеження (пальцьового дослідження прямої кишки та ректороманоскопії). У разі найменшої підозри на рак товстої кишки необхідно застосовувати рентгенологічне дослідження товстої кишки методом подвійного контрастування і колоноскопію. Останні два методи є вирішальними в діагностиці новоутворень товстої кишки.
Рання діагностика і своєчасне радикальне лікування може бути забезпечено тісною спадковістю між поліклініками і спеціалізованими стаціонарами.
Єдиний радикальний метод лікування раку прямої і товстої кишок - хірургічний.
Сьогодні використовуються операції як суто паліативного (при запущених формах), так і радикального характеру. Паліативні методи мають на меті відвести калові маси назовні обхідним шляхом і досягти тим самим детоксикації організму; радикальні спрямовані на видалення значної ділянки кишки разом з пухлинами і регіонарними лімфатичними вузлами.
Основний радикальний метод - резекція ураженого відділу кишечника або ампутація прямої кишки. Завдяки удосконаленню хірургічної техніки зріс відсоток операбельності раку прямої кишки. Впровадження в практику спеціальних апаратів для накладання кишкових анастомозів дозволяє здійснювати резекції ділянок прямої кишки при низькій локалізації пухлини (вище б-7 см від ануса), при цьому зберігається сфінктер заднього проходу і природна дефекація. Існує ще цілий ряд оперативних сфинктеросохраняющих методик (трансанальна ампутація прямої кишки з низведення в анус сигмовидної або поперечно-ободової кишки із збереженням анального сфінктера тощо).
Однак згідно з онкологічними принципами для цього потрібно, щоб пухлина знаходилась в одній з ранніх стадій. У пізніх стадіях, коли ракова пухлина проростає всі шари кишкової стінки і инфильтрует клітковину, єдино можливою залишається екстирпація прямої кишки з накладенням протиприродного ануса, навіть у тих випадках, коли за рівнем локалізації пухлини можна було б здійснити передню резекцію або трансанальну резекцію прямої кишки із збереженням сфінктера.
Існують також і інші, консервативні методи лікування раку товстої і прямої кишок, зокрема хіміотерапевтичні, променева терапія.
В даний час найбільш широко використовується 5-фторурацил, вітчизняним препарат фторафур, циклофосфан та ін
Встановлено, що поліхіміотерапія раку товстої і прямої кишки (комбінація кількох препаратів) має перевагу перед лікуванням окремими препаратами.
Проте всі ці методи можна розглядати як радикальні, і вони можуть бути використані при поширених формах раку, у випадках, коли пухлина неоперабельна, або при рецидивах або метастази в легені, печінку, заочеревинні лімфовузли, а також у хворих, які не підлягають хірургічному лікуванню за общесоматическому станом.
