Іншим шкідливим фактором, специфічним для виробництва хіміко-фармацевтичних препаратів, є пил лікарських речовин. З виробничо-гігієнічної точки зору цей фактор вивчений менше інших (зокрема, це стосується величини гранично допустимих концентрацій), хоча він має дуже істотне значення.
Виділення в повітря виробничих приміщень лікарської пилу має місце головним чином на заключних стадіях синтезу: під час сушіння, просіву, розмелювання та фасування готової продукції. При цьому абсолютно ясно, що в повітря надходить пил саме того препарату, який випускає даний дільниця або цех.
Забруднення повітря пилом лікарських речовин часто виявляється досить значним. На виробництві фенацетину при ручному просеве і ручному завантаженні вакуум-сушарки були виявлені концентрації фенацетиновой пилу від 14 до 52 мг/м3 (Д. А. Зільбер і І. Я. Гуревич). Вміст у повітрі аерозолів n-аміносаліцилової кислоти при сушінні та фасування готової продукції становило 16-28 мг/м3 (Ст. А. Філатова з співавторами). На заключних операціях виготовлення інших лікарських препаратів (фтивазид, амиказола, люміналу, фенацетину і ін) вміст пилу цих речовин у повітрі коливалась від 3 до 25 мг/м3 (М. М. Островський). Більшість наведених величин перевищує гранично допустимі концентрації, встановлені для нетоксичного пилу. Це свідчило про неблагополуччя в санітарній обстановці і вимагало проведення оздоровчих заходів.
Ще одним шкідливим фактором виробництва синтетичних хіміко-фармацевтичних препаратів можуть бути несприятливі метеорологічні умови. Порушення мікроклімату робочих приміщень пов'язано з необхідністю у ряді випадків вести технологічний процес при підвищеній температурі реакційної середовища. Забезпечення цієї умови вимагає обігріву обладнання (реакторів, вакуум-перегінних апаратів, плавників, теплообмінників, кристалізаторів і ін). Обігрів здійснюється за допомогою сорочок, з усіх боків охоплюють такі апарати, куди подається той чи інший теплоносій (пар, гаряча вода). Використовується також і електронагрівання. Іноді пар для нагрівання реакційної маси подається безпосередньо в реактор. Якщо завантаження і розвантаження реакторів ведеться вручну, то для цієї мети доводиться відкривати люки. У цей час разом з шкідливими випарами у виробничу середу може надходити перегрітий повітря і пар. Це призводить ще й до підвищення вологості повітря приміщення. При використанні для обігріву теплових сорочок з термоізоляцією вразливим місцем залишаються кришки реакторів, які дуже важко забезпечити термоізоляцією через наявність на них впускних і випускних трубопроводів, контрольно-вимірювальних приладів і т. д.
Джерелами підвищення температури і вологості повітря робочих приміщень є також комунікації (розташовані, як правило, у верхній зоні цехів), за яким з апарату в апарат передаються теплоносії, а також гарячі розчини. Нарешті, як на джерело порушення мікроклімату слід вказати ще на різні випарні баки, ванну, тару для зливу рідин та інші ємності з великими испаряющими поверхнями. У результаті в ряді випадків (як, наприклад, мало місце при виготовленні технічного ваніліну) температура в приміщенні тримається на рівні 22-23°, а в процесі виконання ряду технологічних операцій піднімається ще вище.
