Σ-амінокапронова кислота (Σ-AKK) була вперше застосована в клініці в 1957 р. У 1961 р. Nilson і співавт. опублікували дані про результати її застосування при кровотечах без підвищеного фібринолізу, у тому числі і при гематурії. Слід відзначити досить .скромные результати, отримані цими авторами: позитивний ефект вони спостерігали лише у 1 з 3 хворих, лікованих з приводу гематурії. Більш обнадійливі дані наводять 3. С. Баркаган і співр. (1967) при лікуванні гематурических форм нефриту. При дачі хворим з наполегливою гематурією гідрохлориду Σ-АКК в дозі 16 р pro die хороший ефект спостерігався у 14 з 17 хворих з гострим гломерунефритом і в 11 з 12 хворих хронічним нефритом. При макрогематурії різної етіології ті ж автори отримали ефект у 5 з 9 лікованих хворих. В нашій клініці І. Я. Блозштейном, К. Е. Шаворонковой і В. В. Корсакової проведено лікування 18 хворих з гематурією ниркового походження (табл. 43). Застосовувалися Σ-АКК у добовій дозі 12 г; гідрохлорид Σ-АКК (у тій же дозі), одноразові внутрішньовенні вливання Σ-АКК (6%розчин 100 мл) і толуїдиновий синій per os (90 мл 0,1 % розчину pro die). Критерієм для оцінки результатів лікування була проба Аддиса-Каковского і звичайні дослідження осаду сечі. Результат вважали добрим при нормалізації або зменшенні числа еритроцитів у 5-8 і більше разів у пробі Аддиса-Каковского; задовільним - при зниженні кількості еритроцитів тільки вдвічі. При збільшенні числа еритроцитів порівняно з вихідним результат розцінювався як негативний. Хороший безпосередній ефект отримано у 4 хворих, поліпшення відзначено у 8, погіршення - у 3, змін не відзначено теж у 3 хворих.
| Доза введеного гепарину в од. | Вихідний рівень ендогенного гепарину (с) | Рівень гепарину після внутрішньовенного введення (с) | Вміст гепарину після додавання в пробірку альдостерону (с) |
| 130 130 65 65 130 |
6 6 7 9 7 10 |
4 12 38 9 6 223 |
3 20 67 18 8 190 |
| Захворювання | Кількість хворих |
| Гострий дифузний гломерулонефрит Хронічний дифузний гломерулонефрит Хвороба Шенлейна-Геноха з переважним ураженням нирок Гематурія неясної етіології Підгострий нефрит |
4 7 3 3 1 |
| Всього | 18 |
Σ-АКК добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, дія її на фібриноліз проявляється швидко, але воно недовго. Nilson і співавт. (1960, 1961) відзначали помітне зниження фібринолізу від прийому 3-6 м Σ-АКК при високому вихідному його рівні. За даними 3. С. Баркагана (1966), гідрохлорид Σ-АКК (проміжний продукт при отриманні чистої Σ-АКК) у добових дозах 8-14 р володіє вираженим терапевтичним дією при різного роду кровотечах і не дає побічних реакцій. Nilson і співавт. (1960) з 57 лікованих хворих спостерігали у 16 побічні явища, які полягали в нудоті, проносах, запамороченні. Ці явища були різко виражені і швидко зникали після відміни. У лікованих нами хворих нудота виникла у двох, а у одного - в період лікування збільшилися набряки, які швидко пройшли з відміною препарату. 3. С. Баркаган (1966) на собаках простежив за впливом Σ-АКК на показники згортання крові і встановив, що обидва препарати (Σ-АКК та гідрохлорид Σ-АКК) у 2-3 рази знижує фібринолітичну активність. Ефект зберігався протягом 3-6 год. На інші показники (час рекальцифікації, толерантність плазми до гепарину, тромбопластиновая активність, протромбін, проконвертин, Ас-глобулін, гепарин) Σ-АКК не впливала. Отриманий терапевтичний ефект, за даними 3. С. Баркагана і співр. (1967), зберігався довго. У спостерігалися нами хворих, на жаль, ми цього не відзначити могли: гематурія знову відновлювалась після відміни препарату і тільки при лікуванні толуїдиновим синім ефект зберігався кілька довше.
