У 1968 р. Р. В. Семенченко і Л. Р. Легейда вивчали вміст натрію і калію в крові під час операції радикальної уранопластики у дітей 4-9 ліг; отримані показники істотно не відрізнялися при різних способах наркозу. Л. М. Ціпів (1968) вказав, що рівень калію в плазмі крові під впливом операції в щелепно-лицьовій області під місцевою анестезією на тлі оксибутирату натрію мав тенденцію до зниження, залишаючись у межах фізіологічних коливань. Д. І. Щербатюк (1969) виявляв у окремих хворих з хронічним остеомієлітом щелеп, онкологічними захворюваннями щелепно-лицьової області гіпонатріємію та гіпокаліємію в післяопераційному періоді. У перші 3 доби після косою двосторонньої остеотомії гілок нижньої щелепи у дорослих з приводу вродженої прогнатии нижньої щелепи відмічається зниження натрію і калію в плазмі крові, порушення водного балансу (А. Т. Руденко, 1970).
Ми поставили перед собою завдання - визначити в динаміці вміст іонів натрію і калію в плазмі крові, еритроцитах та сечі у дітей, які перенесли ураностафилопластику.
Обстежено 20 хворих з різким порушенням харчування через рот в післяопераційному періоді. Хлопчиків було 8, дівчаток - 12. Вік дітей - від 5 до 14 років. У передопераційному періоді біохімічних зрушень в організмі та супутніх захворювань у них не виявлено.
Операції виконували під наркозом або під місцевою анестезією з потенціюванням.
Дослідження проводили в процесі передопераційної підготовки (фон), на 1-, 3-5-, 7-10-й дні після операції методом полум'яної фотометрії на апараті ВПФ-ОТІ.
Аналіз отриманих нами даних показав, що у оперованих дітей є порушення електролітного обміну.
У плазмі крові в 1-й день після операції концентрація іонів калію підвищується до 5,2±0,2 мекв/л (фон - 4,5 ± 0,18 мекв/л). З 2-го дня після операції вміст калію в плазмі крові зменшувалась, досягаючи на 3-5-й день 3,7 ± 0,12 мекв/л Рівень калію в плазмі крові нормалізувався на 7-10-й день після операції; до цього часу дитина могла повноцінно харчуватися через рот.
Концентрація іонів натрію в плазмі крові зменшувалася в 1-е добу після операції до 135,0 ± 3,2 мекв/л; на 3-5-й день вона досягала майже доопераційного рівня (147,3 ± 3,3 мекв/л), а нормалізувалася до 7-10-го дня (148,0 ±2,8 мекв/л).
Відзначався дефіцит калію (62,45±1,8 мекв/л) і підвищення вмісту натрію (33,35 ±1,6 мекв/л) в еритроцитах у перші дні після операції, до 3-5-го дня рівень його в еритроцитах вирівнювався (70,95 ±1,2 мекв/л), концентрація натрію продовжувала зростати (37,9 ± 0,81 мекв/л). Фон для натрію - 26,8 ± ± 0,6 мекв/л, для калію - 71,05 ± 0,71 мекв/л.
Кількість калію в сечі в 1-й день після операції збільшувалася до 63,25 ± 2,4 мекв/л, на 5-ту добу після операції знижувався до 34,6 ± 1,5 мекв/л, досягаючи до 7-10-го дня доопераційного рівня (31,4 ±1,2 мекв/л). Концентрація натрію в сечі в перші дні після операції знижувалася (до 3-го дня - 46,0 ± ±2,1 мекв/л), в наступні дні збільшувалася, складаючи на 5-й день після операції до 119,65 ±4,1 мекв/л (фонова кількість натрію 121,8 ± 3,8 мекв/л).
Добова кількість сечі після операції зменшувалася. Якщо до операції воно було одно 650-1200 мл, то на 2-4-у добу після операції - 280-360 мл Питома вага сечі після операції підвищувався, досягаючи на 3-4-й день 1020-1025. Діурез нормалізувався на 4-10 добу після операції; до цього ж часу питома вага сечі досягав доопераційного рівня (1008-1012).
Зазначені зміни в діяльності нирок носили компенсаторний характер і були спрямовані на підтримання сталості внутрішнього середовища організму.
Таким чином, у дітей, оперованих з приводу вродженого несращения твердого і м'якого піднебіння, в ранньому післяопераційному періоді порушення водно-електролітного обміну мали такий характер: зменшення діурезу, затримка виведення натрію і гіперкаліємія. У наступні дні гіпокаліємія в плазмі крові та еритроцитах свідчила про дефіцит калію в організмі, що вказує на необхідність своєчасної корекції (парентеральне введення 0,3-1% розчину хлористого калію, призначення препаратів калію всередину) з урахуванням добових втрат калію з сечею. На 7-10-й день нормалізується обмін електролітів, до цього часу дитина може повноцінно харчуватися через рот.
Дані літератури свідчать про тісний взаємозв'язок водно-електролітного і білкового обмінів; тому проведення корекції електролітних порушень після операції повинно поєднуватися з регулюванням білкового обміну - переливання плазми, сироваткового альбуміну, білкових гідролізатів разом з глюкозою, інсуліном, стероїдними гормонами, що володіють анаболитическим дією, вітамінами, або здійснення повноцінного ентерального харчування з перших днів після операції.
Своєчасна діагностика і корекція порушень водно-електролітного і білкового обмінів буде сприяти більш швидкій нормалізації гомеостазиса організму і гладкому перебігу післяопераційного періоду.
