б) Напіввідкрита біопсія. Напіввідкрита біопсія має ту перевагу, що підвищує результативність втручання щодо отримання ниркової тканини до 97-100% і дає можливість кінцем пальця обмацати частину нирки, біопсія якої проводиться.
Підготовка хворого до біопсії однорідна при будь-якому методі і полягає в наступному: 1) проводять клінічне і лабораторне обстеження хворого, що включає обов'язкове визначення згортаючих властивостей крові, групової приналежності і резус-фактора; оглядову рентгенографію або внутрішньовенну урографію для визначення топографії і розмірів нирок, а при недостатності цих методів - інфузійну або ретроградну пієлографію, іноді пневморетроперитонеум, в комбінації з внутрішньовенної урографией; 2) з метою профілактики інфекційних і геморагічних ускладнень всім хворим в передопераційному періоді (за 3 доби до біопсії) призначають антибіотики (стрептоміцин по 240 000 ОД на день, пеніцилін 600 000-800 000 ОД на добу), вікасол, 10% розчин хлористого кальцію всередину і внутрішньовенно, желатину підшкірно, рутин; призначення цих коштів триває протягом 3 діб після біопсії, а при показаннях і довше.
Біопсія проводиться в положенні хворого на операційному столі обличчям вниз і з підкладеним валиком під животом. Місце розрізу шкіри - реберно-хребтовий кут зараз нижче XII ребра. Анестезія місцева, пошарова - 120 - 150 мл розчину 0,5% новокаїну; велика частина розчину вводиться в приниркову клітковину. Проводиться 2-3-сантиметровий розріз шкіри з подальшим раздвиганием тупим шляхом всіх тканин пальцем і проведенням голки по пальцю до нирки. У момент затримки хворим дихання на висоті вдиху проводиться біопсія. Після видалення голки до нирці підводиться вузький марлевий тампон, який потім забирається. У переважній більшості випадків (97%) кровотеча відсутня і рана зашивається наглухо. При кровотечі в рані залишають тампон або гумовий випускник, і рана навколо них ушивається двома швами. Тампон або випускник видаляється через 3-4 дні (А. Н. Шпігель, 1965). У своїй роботі ми користуємося голкою вітчизняного виробництва, створеної НИИЭХАиИ.
Отриманий шматочок тканини розміром 15X1,5 мм відразу поміщається в 4% нейтральний формалін і тут же в операційній досліджується під лупою, що дозволяє визначити, чи є в даному біоптаті достатню кількість клубочків (клубочки видно під лупою, як виступаючі над поверхнею тканинного циліндрика дрібні округлі зернятка рожевого кольору). При відсутності клубочків необхідно відразу ж проводити повторну пункцію. Повторні пункції склали, за нашими даними, близько 20%.
Літературні вказівки щодо післяопераційного ведення хворих обмежуються тим, що хворий повинен залишатися на операційному столі в положенні на животі з покладеним під нього валиком протягом 30-40 хв, з подальшим дотриманням постільного режиму протягом 18-24 год (Lich, 1957; Bohne з співавт., 1958; С. П. Абугова з співавт., 1964; Н. А. Ратнер, 1965). Наш досвід показує, що більш тривале дотримання постільного режиму значно скорочує ступінь і частоту гематурий та інших ускладнень. Тому післяопераційне ведення хворого полягає в дотриманні суворого постільного режиму протягом 4-5 діб після біопсії. У цьому періоді проводиться ретельне спостереження за температурною реакцією, пульсом, ПЕКЛО і складом сечі хворого. Протягом перших двох діб на ділянку живота кладуть міхур з холодною водою. При наявності кровотечі з рани чи макрогематурії переливається плазма крові (50-75 мл). Шви зазвичай знімають на 7-8-му добу.
