Планета наша маленька, забруднення повітря або океану не втримаєш у певних межах. Вже не перший рік вчені говорять про нову сфері, новому шарі, який простягнувся над світом. Називають його по-різному: «мислячий пласт», «биотехносфера».,. Людей непокоїть: чи не перетвориться їхня рідна Земля в гігантське звалище?
Повинні бути створені такі умови, щоб не порушувалася світова екологічна система. Потрібна глобальна гігієна...
Але який шлях вибрати?
...Природу, а разом з нею людини необхідно рятувати. Якщо цивілізація загрожує загибеллю, значить треба її... «зупинити». Так стверджують інші західні вчені, філософи. Виникло ціле вчення, а його послідовників стали називати зежистами (від французького zero - нуль). Нульове розвиток, нерухоме суспільство... Ця теорія, зрозуміло, не витримує жодної критики.
Але є й інша: людина зуміє адаптуватися до несприятливих умов.
Чому б ні? Добре відомо, що під впливом тривалого і багаторазового впливу ДДТ утворюються ДДТ-стійкі раси мух, комарів, тарганів, кліщів... Деякі комахи, що називається, їдять ДДТ за милу душу, і хоч би що!
Не менш дивовижна адаптація більш високоорганізованих тварин: птахи вили гнізда в оркестрових раковинах парку, в заводських та пічних трубах; пара горобців прилаштувала своє гніздо в арматурі, яка зміцнювала потужний вентилятор,- їх не лякали ні сильний шум, ні обертові лопаті. Не настільки вже рідкісні гості в межах міста лось, кабан, лисиця, вовк...
Прихильники теорії адаптації включили в «експеримент» і людини,
Хіба він не «пристосовується» до отрут?
Наприклад, для зовсім непитущого 100 грамів горілки можуть виявитися неприпустимим дозою, викликати серйозне отруєння. Однак у тих, хто тривалий час вживає алкоголь, пристосовується організм настільки, що потім і 200, і 300 грамів горілки не ведуть до помітного сп'яніння. Точно так само курці, збільшуючи норму від двох-трьох сигарет до двох-трьох пачок в день, реагують на нікотин слабкіше, ніж ті, хто вперше спробував тютюн.
Робиться висновок: людина в змозі адаптуватися до цілого букету отрут, що містяться в навколишньому середовищі.
Висновок, м'яко кажучи, передчасний. Отрути «доброхітно надбані» і потрапляють в організм при контакті з середовищем володіють властивістю уповільненої дії, поступово розхитуючи буквально всі органи і системи.
Між тим буржуазні «мислителі» готові змиритися з тим, що людині належить жити в екстремальних умовах. На земній кулі є екстремальні природні зони в Арктиці, Антарктиці... Але ж до них утворюються і штучні - на окремих виробничих ділянках і навіть у деяких містах (наприклад, Токіо), де отруєння повітря доходить до такого ступеня, що доводиться надягати спеціальні кисневі маски. Значить, якщо забруднення буде продовжуватися, людина опиниться в суцільний екстремальної зоні?
Цього ніяк не можна допустити. Запас генетичної міцності людини не нескінченний, і де гарантія, що невпинне шкідливий вплив в якийсь момент не призведе до якісної зміни генетичного апарату з усіма витікаючими звідси наслідками?
Аналогія, яку взяли на озброєння прихильники теорії адаптації, неправомірна з багатьох причин.
Пристосувальний процес навіть у високоорганізованих тварин проходить не тільки через норму, але й патологію. Так прийнятно з самих елементарних гуманістичних позицій «пропускати» через патологію? Звичайно, ні!
До того ж забруднення навколишнього середовища негативно позначається на психічній сфері людини.
І тут паралелі з тваринним світом ґрунтуються на дуже хиткому грунті...
Отже, знову питання - що робити? Яка повинна бути стратегія? Ясно одне: ні теорія зежистов, ні теорія адаптації нам абсолютно не підходить.
