Робіт, присвячених віддалених результатів лікування гострого альвеоліту в дитячому віці, в літературі ми не знайшли. Разом з тим після гострого альвеоліту, як і після інших гострих одонтогенних захворювань, в місці локалізації залишаються ті або інші зміни.
Обстеження 23 осіб у строки від 3 місяців до 9 років, які перенесли у дитячому віці гострий альвеоліт, показало, що зміни, виявлені в ділянці ураження, обумовлені в основному наведеними місцевим лікуванням.
Після консервативного лікування гострого альвеоліту (13 осіб) місцеві зміни більш виражені, ніж після комбінованого або хірургічного.
В осіб, яким проводилось консервативне лікування гострого альвеоліту, що розвинувся в лунках після видалення молочних зубів, спостерігалися відхилення від середніх термінів прорізування постійних зубів. Незважаючи на відхилення від середніх строків постійні зуби все ж прорізуються і займають правильне положення в зубному ряду.
До іншого ускладнення, спостережуваного після консервативного місцевого лікування гострого альвеоліту, відноситься виражений дефект альвеолярного відростка в горизонтальному і вертикальному напрямках.
При хірургічному та особливо комбінованому методах лікування в більшості випадків слизова оболонка, що покриває альвеолярний відросток у ділянці локалізації колишнього альвеоліту, знаходиться майже на рівні шийок сусідніх зубів.
Характерним для альвеолярного відростка після перенесеного гострого альвеоліту є 8-образна талія, яка з'являється внаслідок розсмоктування альвеолярного відростка з щічно-піднебінної або щічно-язичної поверхонь. Слід зазначити, що після комбінованого та хірургічного лікування гострого альвеоліту поперечне проріджування альвеолярного відростка менш виражено, ніж після консервативного лікування. У зв'язку з цим і гребінь альвеолярного відростка зазвичай більш широкий після комбінованого та хірургічного лікування альвеоліту.
Крім зазначених змін, у осіб, що перенесли гострий альвеоліт і своєчасно не протезировавшихся спостерігається з часом нахил зубів у бік дефекту і освіта трьом між ними. Будь-якої залежності між методикою лікування альвеоліту та кутом нахилу зубів, а також розмірами трьом нам встановити не вдалося. Згідно з нашими спостереженнями, ці зміни знаходяться в прямій залежності від ступеня руйнування лунки як під час видалення зуба, так і в період запального процесу, а також від тривалості перебігу альвеоліту і часу, що пройшов після перенесеного захворювання.
Гострий альвеоліт у дітей в більшості випадків спостерігається в лунках віддалених перших постійних молярів. Кут нахилу сусідніх з дефектом зубів більше виражений з боку молярів, хоча, здавалося б, повинно бути навпаки, так як премоляри за рахунок одного кореня менш міцно утримуються в щелепи. Ймовірно, позначається більш пізні терміни прорізування молярів і брак місця в альвеолярному відростку для прорізується зуба мудрості. Певний вплив чинить і зуб-антагоніст.
З метою профілактики віддалених змін після перенесеного гострого альвеоліту місцеве лікування слід проводити за комбінованої або ж хірургічної методики. При комбінованому лікуванні доцільно заповнювати лунки гемостатичної антибактериальноэнзимо-анестезуючою пастою (ГАЭАП). Крім того, необхідно раннє протезування дефекту зубного ряду частковими знімними протезами.
