Значення рентгенологічного дослідження сечового тракту при гострому дифузному гломерулонефриті визначається його прогностичної цінністю. Повторні оглядові знімки, томограми або програми дозволяють стежити за змінами розмірів нирок, які у ряду хворих виявляються Збільшеними в перші тижні захворювання. У міру одужання величина нирок зменшується до нормального, а у випадках переходу захворювання в хронічну фазу може ставати навіть менше, ніж у здорових осіб. Останнє свідчить про розвиток зморщування нирок. Збільшення розмірів нирок при гострому і загостренні хронічного гломерулонефриту (при відсутності в нирках значного склерозу) залежить від морфологічних особливостей нефриту і виразності як запального набряку нирок, так і загальних набряків. Проведене нами (А. Н. Шпігель, Б. Б. Бондаренко) рентгенологічне обстеження 128 хворих гострим дифузним гломерулонефритом виявило коливання розмірів тіней нирок від 12x6 до 16x9 см, причому найбільшими вони були у хворих з вираженими набряками при экстракапиллярной формі захворювання, доведеною прижиттєвої біопсією нирок і на аутопсії. У хворих интракапиллярной формою гострого гломерулонефриту, підтвердженої дослідженням ниркового біоптату, без набряків величина тіней нирок не перевищувала 13x8 див. Наші дані узгоджуються із спостереженнями Hodson (1964), що відзначив збільшення тіней нирок лише при підгострому варіанті гломерулонефриту, при якому на аутопсії виявляється «велика біла нирка».
Двостороннє, рівномірне збільшення розмірів нирок характерно і для хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом (А. Н. Шпігель, 1967; Hodson, 1964; Schreiner, 1963). Ступінь збільшення тіней нирок при цьому, як і при гострому гломерулонефриті, у значною мірою визначається розмірами загальних набряків. По мірі їх сходження спостерігається поступове зменшення величини тіней нирок аж до нормальних розмірів (А. Ф. Даренков, 1964). З 45 спостерігалися нами хворих цієї групи у 18 величина тіней нирок досягала 17x9-18x10 см (рис. 9).
Рис. 9. Інфузійна урограмма хворого Ст., 15 років.
Дифузний гломерулонефрит із затяжним перебігом (з достатньою функцією нирок). Нефротичний синдром. Тіні нирок збільшені в розмірах: права - 16x8 см, ліва - 17,5x10 див. Ліва нирка «горбата». Двостороннє збільшення товщини паренхіми нирок. Шийки чашечок витягнуті, розсунуті. На всьому протязі простежуються обидва сечоводу. Діагноз підтверджений нефробиопсией.
Рентгенологічні відмінності хронічного гломерулонефриту і хронічного двостороннього пієлонефриту обумовлені особливостями обох захворювань. На відміну від гломерулонефриту, для якого характерно дифузне втягнення в патологічний процес нирок, при пієлонефриті воно носить вогнищевий характер, тому вираженість змін в обох нирках зазвичай неоднакова. Наші спостереження охоплюють 252 випадку хронічного пієлонефриту. У пізніх стадіях захворювання звертає на себе увагу асиметричність розмірів тіней нирок за рахунок їх нерівномірного зморщування. У ряді випадків ця різниця така, що помилково діагностується однобічний пієлонефрит. Однак при останньому, як правило, має місце вікарна гіпертрофія другої нирки, що невластиво хронічного пієлонефриту з ураженням обох органів. Поверхня нирок зазвичай нерівна (рис. 10). Ступінь горбистості залежить від величини запальних вогнищ, що піддаються згодом склерозування. У випадках, коли вони дрібні і множинні, нерівність контурів на рентгенограмі може не визначатися. Склероз більш великих вогнищ запалення веде до деформації обриси ниркових тіней. Крім того, вона може посилюватися склерозом паранефральної клітковини. В інфільтративній стадії хронічного пієлонефриту можливе збільшення тіней нирок у зв'язку з набряком паренхіми (Ст. А. Пилипенко, 1961а; Ю. Н. Харитонов, 1964).
Рис. 10. Інфузійна урограмма хворий Д., 28 років.
Хронічний двобічний пієлонефрит. Права нирка розміром 11 Х 5,5 см, ліва - 12,5x6 див Контури тіней обох нирок нерівні: лівої - «фестончаты», правою - з великим ділянкою втягнення, відповідним эктазированной верхній чашці з широкою шийкою. Эктазированы обидві миски, атоничны прилоханочные сегменти сечоводів
При хронічному гломерулонефриті поза загострення до розвитку значного зморщування розміри нирок не змінюються. При сморщивании вони зменшуються рівномірно, і контури їх зазвичай гладкі (див. рис. 8, б). Однак і при хронічному гломерулонефриті слід враховувати можливість склеротичних змін в паранефрии і рубцевого ущільнення капсули, що рентгенологічним знаходить відображення в нерівності контурів тіней нирок і рідше - в неоднаковою їх величиною (Р. О. Кушкий, 1946; В. А. Пилипенко, 19616). По Броду, це має місце у стадії зморщування у 4% хворих хронічним гломерулонефритом, у той час як у хворих на хронічний пієлонефрит - у 70% випадків. З спостерігалися нами 78 хворих на хронічний гломерулонефрит з вираженими клінічними ознаками ниркової недостатності і зменшеними розмірами тіней нирок у 30 (38,4%) виявлена хвилястість контурів тіней нирок і у 7 (8%) - асиметрія їх розмірів, що перевищує 1,5 див. Асиметрія розмірів тіней нирок у хворих на хронічний пієлонефрит нами відзначена у 68,2% випадків.
При оцінці величини тіней нирок слід мати на увазі можливість коливань розмірів нирок у здорових осіб. Так, А. Б. Тапчан і С. В. Фінкельштейн (1947) знайшли, що тінь здорових нирок має завдовжки 11-13 см, а в ширину - 4,7-6 див. В той же час Schooler (1944) (цит. по А. Я. Пытелю і Ю. А. Пытелю, 1966) встановив середню довжину тіней нирок у чоловіків в 13,5 см, у жінок - 12,9 см, а ширину - відповідно на 6,3 і 5,9 див. У всіх випадках необхідно враховувати стать, зріст і вага досліджуваного. У чоловіків нирки більше, ніж у жінок, і незалежно від статі права нирка зазвичай менше лівої (Moell, 1961; А. Ф. Даренков, 1964). На думку більшості авторів, різниця в розмірах тіней лівої і правої нирок, що перевищує 1,5 см, вказує на початок зморщування останньої (Брід, I960; Н. М. Перлів, 1962; А. Я. Питель і Ю. А. Питель, 1966; Hodson, 1957; Poutasse, 1961; Stapor, 1962). У той же час для виводу про розвиток склеротичного процесу у лівій нирці досить виявити, що її величина на 0,7 см менше правої (Ю. Н. Харитонов, 1964). Тим не менш, відомі випадки значної асиметрії величини тіней нирок (до 2 см) у абсолютно здорових осіб, що було доведено клінічними, уро - і ангіографічними дослідженнями (Don, 1966).
