Третім лабораторним дослідженням, з якими має бути знаком кожен лікар, є дослідження спинномозкової рідини. Необхідно намагатися виконати весь комплекс дослідження спинномозкової рідини, тобто визначити цитоз, кількість білка, виконати глобулінові реакції Вейхбродта, Панді і Нонне-Апельта, реакцію Вассермана з трьома розведеннями 0,2; 0,5; 1,0, реакцію з колоїдним золотом. Люмбальна пункція повинна проводитися за клінічними показниками при підозрі на ураження нервової системи. Вона повинна проводитися і після закінчення специфічного лікування як одна з обстежень, що дає впевненість у достатності проведеного лікування, оздоровлення організму. В цьому разі її, на нашу думку, краще виконати на третьому році зараження, але не раніше року після закінчення специфічного лікування. В цей час зміни спинномозкової рідини отримують вже більш стійкий характер, і можна вважати, що відсутність у ній змін дозволяє говорити про її санації. У той же час виявлення в цьому періоді патології дає можливість зробити відповідне лікування і тим попередити виникнення пізнього нейросифілісу. Після закінчення контрольного терміну спостереження (при вторинному сифілісі - 3 роки після закінчення лікування) слід повторити дослідження спинномозкової рідини. Деякі американські автори вважають це повторення дослідження необов'язковим за умови, що за час, що минув від люмбальної пункції до повторного обстеження хворого, не було ні серологічних, ні клінічних симптомів рецидивування інфекції, тобто виключена можливість нового обсіменіння. На нашу думку, це ризик здоров'ям хворого, так як практика показує, що спинномозкова рідина може, хоча і рідко, стати пізніше позитивної без особливих помітних для лікаря чи хворого симптомів.
