«...Незграбні крила розкинув гул над містом» - це рядок з вірша Бориса Слуцького. Прекрасний поетичний образ, однак, не чи правда, у ній ввижається щось тривожне? Те, що зливається в мірний гул, складається з різних шумів, і вони зовсім не завжди нешкідливі.
Вуха як орган слуху не мають природного захисту від зовнішнього впливу. Порівняйте: від яскравого світла очі і заплющити можна, попалося кисле або гірке - виплюнути в кінці кінців, а вуха не зажмуришь, неприємні звуки не выплюнешь.
Люди, які тривалий час змушені переносити шум, що перевищує допустимі норми, страждають зниженням слуху, яке може перерости у глухоту.
Незаперечно доведено, що шум порушує суворо скоординовану діяльність центральної нервової системи. З'являються безсоння, дратівливість, а то і неврози. Підскакує кров'яний тиск. Виникають і такі захворювання, як виразка шлунка. Все це пояснюється тим, що слухові центри складними і різноманітними шляхами пов'язані з іншими життєво важливими центрами - дихальним, судинним, травним...
Шум значно знижує розумову і фізичну працездатність, продуктивність праці. Зазначено, що в шумних цехах робочі допускають більше шлюбу...
Перестати «шуміти» надзвичайно важко, але можливо. Принаймні цілком реально різко знизити шум.
Найпоширеніший джерело шуму - транспорт.
Моє дитинство проходило в Москві, в Замоскворіччя. Тиха начебто вулиця, і рух слабке. Однак чого варті одні ломовиками! Вози на дерев'яних колесах, покритих металевими ободами, гупали по бруківці, аж іскри сипалися і дзвеніли шибки у вікнах. Побутувала у дітей ще така лічилки; «Стукіт, грім під вікном, їде баба з толокном.,.»
Від цього «грому» вдалося позбутися, коли стали застосовувати асфальтове покриття. Гумові шини сучасних автомобілів ковзають по асфальту з легким шурхотом.
Вимагає конструктивних змін і трамвай. Тепер до зупинок замість деренчливих колымаг плавно підпливають «нечутні» вагони.
І нарешті, заборона сигналів транспорту в межах міста багато в чому сприяє тиші.
І все-таки наш спокій продовжують турбувати вантажівки, особливо важкі Мази, а то і сортувальні залізничні станції, які залишилися у спадок від старих часів. Дуже корисний захід - виводити їх за межі міста, а вантажний транспорт - на кільцеві автостради.
Інше джерело шуму - і зовнішнього, і внутрішнього - промислові підприємства. Звичайно ж, їм теж не місце в гущавині міста, але вже, якщо так трапилося, слід постаратися нейтралізувати їх «звуковий ефект». Гігієністи праці разом з інженерами прагнуть знайти оптимальні технічні й архітектурно-планувальні рішення.
«Гучні» верстати замінюються безшумними або малошумними. Стіни викладаються з плит пористого бетону, здатного поглинати звуки. Першість у цьому відношенні тримають перегородки із свинцю: вони поглинають звуки з частотою від 250 до 4000 герц, тобто саме ті, які, як правило, погано або зовсім не уловлюються іншими матеріалами. Свинець доріг, але перегородка з свинцю володіє такою кількістю переваг (наприклад, вона в десятки разів тонше), що всі витрати на неї компенсуються іншими вигодами.
В боротьбі з шумом доводиться вдаватися і до індивідуальної захисту, настійно рекомендується гігієністами для окремих підприємств. Так, випускаються протишумові шоломи, навушники-антифони. Як у нашій країні, так і за кордоном застосовують заглушки, які вставляють у слуховий прохід. Роблять їх з тонкої скловати. Спеціальні вкладиші «Беруші» («Бережи вуха») знижують сприйняття зовнішнього шуму в 4-6 разів. Їх використовують не тільки на виробництві, але і в домашніх умовах, тим паче що вони продаються в аптеці.
