У стоматологічній практиці дуже важко діагностувати хронічні запальні процеси привушних слинних залоз (Р. А. Зедгенидзе, 1953; В. Ф. Ромачева, 1953; В. С. Коваленко, 1969; Rauch, 1959).
У цій роботі ми поставили перед собою завдання - визначити характер мікробної флори, высеваемой з секрету залоз, вивчити її культуральні та патогенні властивості і досліджувати клітинний склад секрету залоз, залучених в патологічний процес з метою діагностики хронічних паротитів.
В щелепно-лицьовому відділенні Полтавської обласної лікарні обстежено 25 хворих хронічними паротитами. Серед них було 10 чоловіків та 15 жінок. За віком хворі розподілялися наступним чином: до 10 років - 3, від 20 до 29 років - 3, від 30 до 39 років - 2, від 40 до 49 років - 6, від 50 до 59 років - 10, понад 60 років - 1.
У 25 хворих вироблено 149 цитологічних і 205 мікробіологічних досліджень секрету привушних слинних залоз. Фаза загострення захворювання спостерігалася у 11, фаза ремісії - у 14 хворих.
Матеріал для мікробіологічного та цитологічного дослідження брали з допомогою голки-канюлі власної конструкції; при патологічному процесі, сопровождавшемся зменшенням слиновиділення, застоєм слини і згущенням її, паркан секрету проводили за допомогою ложки Фолькмана. Дві-три краплі секрету з протоки наносили на предметні скла, готували мазки, які фіксували, а потім фарбували за Грамом і по Романовському - Гімзе. Паралельно проводили посіви секрету привушної залози на цукровий і кров'яний агар, а також на середовище Кітт - Тароцци для отримання культури в чистому вигляді з подальшим дослідженням культуральних і вірулентних властивостей виділених мікробів.
З патогенних властивостей нами була вивчена здатність виділених мікроорганізмів утворювати фібринолізин, гіалуронідазу, гемолизин, визначалися сахаролитические властивості, а також випробовувалася вірулентність їх у дослідах на тваринах за загальноприйнятими методиками.
У хворих хронічним паренхіматозних паротит у період загострення клітинний склад секрету залоз був представлений скупченнями нейтрофілів, причому структура більшості з них була збережена, нечисленними еозинофілами. Відзначалося значне кількість ретикуло-ендотеліальних клітин. Часто виявлялися макрофаги, іноді лімфоцити і плазматичні клітини.
Крім елементів запального ексудату, ми знаходили в препаратах клітини плоского і циліндричного епітелію як зі звичайною структурою, так і запально-метаплазированные, що лежать групами і розрізнено. Поява їх можна пояснити розвитком в залозі і її протоках хронічного запального процесу.
В період ремісії в секреті мікроскопічно відзначалися поодинокі нейтрофіли різного ступеня дегенерації. Інші елементи запального ексудату виявлялися в меншій кількості. Епітеліальних клітин в цей період було менше, ніж у фазі загострення.
При бактеріологічному дослідженні секрету у хворих на хронічний паренхіматозних паротит в стадії загострення визначалася змішана кокова флора - стафілокок і стрептокок, у фазі ремісії виділявся стрептокок.
У 11 хворих хронічним паренхіматозних паротит виділено 17 культур мікроорганізмів (12 в стадії загострення та 5 у стадії ремісії). Найбільшою гемолітичної і гиалуронидазной активністю, а також фібринолітичної здатністю володіли мікроорганізми при хронічному паренхиматозном паротиті у стадії загострення.
Миші, заражені культурами, взятими від хворих у стадії загострення, гинули протягом перших 3 діб, а заражені культурами, виділеними від хворих в стадії ремісії, залишалися живими на протязі всього терміну спостереження.
У випадках хронічного інтерстиціального паротиту клітинний склад секрету залоз нечисленний і зазвичай представлений поодинокими нейтрофілами і клітин циліндричного епітелію. Клітини плоского епітелію були в невеликій кількості. Як у фазі загострення, так і у фазі ремісії в деяких мазках зустрічалися ядра без цитоплазми. Поява їх у секреті пов'язано з дегенерацією отторгшихся циліндричних клітин проток у рідкому середовищі. У фазі ремісії виявлялися поодинокі розпадаються нейтрофіли та клітини плоского і циліндричного епітелію, а також зрідка келихоподібні клітини і голі ядра.
При бактеріологічному дослідженні секрету у хворих на хронічний інтерстиціальним паротит, а також сиалодохитом в стадії загострення та стадії ремісії виділяється стрептокок. У 1 хворого хронічним інтерстиціальним паротит в стадії ремісії секрет з обох привушних слинних залоз був стерильний.
У 12 хворих хронічним інтерстиціальним паротит і у 2 осіб з сиалодохитом виділено 13 культур мікроорганізмів (6 в стадії загострення і 7 у стадії ремісії). Вираженою гемолітичної, гиалуронидазной і фібринолітичною активністю володіли мікроорганізми при хронічному інтерстиціальному паротиті і сиалодохите в стадії загострення.
При хронічному сиалодохите відзначається згущення секрету. В мазках слини з проток при цьому поряд з нейтрофілами зустрічалися скупчення еозинофілів, групи келихоподібних клітин, клітини циліндричного епітелію. Ретикуло-ендотеліальні клітини та їх похідні (макрофаги і гістіоцити) були відсутні. Клітини циліндричного епітелію визначалися у фазі загострення у меншій кількості, ніж у фазі ремісії.
Таким чином, встановлено залежність тяжкості захворювання від вірулентності мікроорганізму, виділених із секрету привушних слинних залоз. У випадках наявності змішаної мікробної флори при хронічному паренхиматозном паротиті у стадії загострення відзначалося більш важкий перебіг запального процесу. Виділені мікроорганізми в стадії загострення хронічного паренхіматозного і інтерстиціального паротиту та сиалодохита мали більш вираженою біологічною активністю.
