Виробничі травми щелепно-лицьової області зустрічаються нерідко й протікають важко. Вони характеризуються різноманітністю клінічної картини - від легких форм до тяжких, що призводять до тривалої та стійкої втрати працездатності.
Ми проаналізували 191 випадок травм щелепно-лицьової області. У 76 (39,7%) хворих це були виробничі травми, у 15 (8,0%) - транспортні та у 100 (60,3%) - побутові.
Критерієм одужання та закінченням терміну непрацездатності вважали зникнення патологічних змін, пов'язаних з отриманою травмою, консолідацію перелому кістки, відновлення прикусу, функції жування, повний обсяг руху в нижньощелепних суглобах, відновлення функції м'язів, відсутність виражених розладів кроволимфообращения, відсутність болю та інших клінічних проявів, зумовлених ушкодженням периферичних нервів. При наявності дефектів зубних рядів хворого протезували. У разі перелому щелепних кісток робили контрольну рентгенограму після закінчення передбачуваного терміну лікування. При комбінованих травмах висновок про відновлення працездатності давалося спільно з невропатологом, травматологом, окулістом.
Ми встановили, що середні терміни лікування виробничих пошкоджень особи більше, ніж терміни лікування побутових травм. Це пов'язано з тим, що при виробничих травмах, що характеризуються силою і тяжкістю ушкоджень, частіше вражаються і інші органи і частини тіла, головний мозок (так звані комбіновані травми - Ф. Л. Гардашников, 1960). Останній анатомічно тісно пов'язаний з лицьовим скелетом. Місцеві пошкодження особи при виробничих травмах відзначаються значними за величиною забитими ранами м'яких тканин, великими гематомами, травматичними контрактурами жувальних м'язів. Часто відзначається гіпостезія області обличчя. Ці фактори посилюють тяжкість стану постраждалого, збільшують термін тимчасової непрацездатності.
Одним із резервів зниження термінів непрацездатності є переведення хворого на легку роботу. У тих випадках, коли потерпілий вже не потребує стаціонарному або амбулаторному лікуванні, однак характер травми ще не дозволяє йому приступити до колишньої трудової діяльності, ми рекомендуємо адміністрації та місцевого комітету шахти тимчасово перевести працівника на легшу роботу. Йому надається робота на поверхні, не пов'язана зі значними фізичними навантаженнями і несприятливими умовами праці. Таким чином робочий поступово включається в активний виробничий процес. Це дозволяє економити державні кошти соціального страхування, відпущені на оплату листів непрацездатності.
