При тривалій роботі опромінювальних установки повітряна середовище буде поступово збагачуватися озоном, так як в результаті дії короткохвильових ультрафіолетових променів бактерицидних ламп відбувається перетворення молекул кисню повітря в озон.
Гранично допустимим рівнем вмісту озону в повітрі, регламентованим нашим санітарним законодавством, є 0,1 мг/м3. Аналіз повітря показав, що при потужності бактерицидної установки 3 Вт на 1 м3 та експлуатації її протягом тривалого
терміну, його концентрація в жодному разі не перевищила цієї величини. При роботі бактерицидних ламп виділяються також оксиди азоту, вміст яких у повітрі не повинна перевищувати 5 мг/м3 (в перерахунку на N2O5).
Слід мати на увазі, що механічна припливно-витяжна вентиляція є чинником, поліпшує ефект знезараження повітря, оскільки правильний і достатній повітрообмін сам по собі сприяє зменшенню бактеріального забруднення повітря.
Бактерицидні лампи не отримали поки широкого розповсюдження для боротьби з мікрофлорою дистильованої води. Проте наявний досвід застосування ультрафіолетових променів для дезінфекції питної води, встановив високу бактерицидну ефективність даного методу, що дає підставу розраховувати, що в найближчі роки аптеки будуть обладнані спеціальними установками для отримання знезараженої дистильованої води. Схема такої установки наведена на рис. 40.
Рис. 40. Схема установки для отримання знезараженої дистильованої води.
На рис. 40 видно, що конденсат з перегінного куба (1) надходить у сполучені з трійником два бутлі з тубусом (2), що є збіркою дистильованої води. Потім вода протікає через спеціальний апарат для опромінення, що представляє собою широкий скляний посудину з розташованої всередині бактерицидною лампою БУВ-ЗОП (5), до електродів якій з обох сторін підведений струм. Повільно обтікаючи її, вода знезаражується і звідси по трубопроводу надходить до робочих місць (4). При цьому для найбільш ефективної дії лампи вхідний отвір посудини (5) повинне знаходитися нижче вихідного отвору (6). Щоб збирати надлишок води із збірника, в систему включено бутель (7), приєднана до основного трубопроводу трійником.
Для подачі дистильованої води самопливом необхідно створити достатній тиск, величина якого визначається різницею рівнів води в збірці і в бутлях на ассистентском столі, а також довжиною проточного трубопроводу і його діаметром. Тому величину напору слід підбирати індивідуально, залежно від місцевих умов, встановлюючи бутлі, які є збірником, на досить великій висоті. Якщо забезпечити подачу води самопливом не представляється можливим (наприклад, внаслідок занадто великої протяжності трубопроводу), то в систему повинен бути включений невеликої потужності насос, за допомогою якого буде створюватися необхідний напір.
Для монтажу трубопроводу застосовуються поліетиленові трубки (з зовнішнім діаметром 18-20 мм). Поки ще не встановлено, чи відбуваються які-небудь зміни якості що надходить по поліетиленових трубок дистильованої води. Однак їх використання слід визнати доцільним, оскільки відомо, що поліетилен є матеріалом, що володіє високою стійкістю до дії концентрованих азотної і сірчаної кислот, не розчиняється в органічних розчинниках при кімнатній температурі і розм'якшується лише при температурі 110°.
При вивченні ефективності знезараження дистильованої води зазначеним способом було встановлено, що кількість колоній в 1 мл води, в жодному випадку не перевищувало 3, а титр кишкової палички у всіх випадках був вище 500. Разом з тим виявилося, що попередня дезінфекція води бактерицидними лампами створює великі зручності в роботі, зокрема суттєво зменшуються терміни промивання трубопроводу, який надалі можна експлуатувати безперервно протягом 5-6 місяців.
