Авітаміноз (вітамінна недостатність) у дітей частіше протікає у вигляді гіповітамінозів і розвивається насамперед у зв'язку з неповноцінним харчуванням. Ендогенні фактори також займають велике місце у виникненні вітамінної недостатності у дітей (диспепсія, ентерит, захворювання печінки, дизентерія, кір, туберкульоз). Клінічні прояви недостатності деяких вітамінів у дітей порівняно з дорослими мають характерні особливості. При А-гіповітамінозі легко розвиваються попрілості, важко піддаються лікуванню. При тривалій недостатності вітаміну А затримується ріст дитини і збільшення у вазі, знижується опірність до інфекцій. В експерименті на тваринах прояви недостатності вітаміну Н нагадують ексудативний діатез у дітей раннього віку (себорея, лущення). К-вітамінна недостатність частіше зустрічається у новонароджених. Іноді спостерігається мелена (див.), крововиливи в шкіру і внутрішньоорганні крововиливи. Розвиток анемії аліментарної етіології у дітей раннього віку пов'язане зазвичай з недостатністю вітаміну В12 і фолієвої кислоти. Призначення зазначених вітамінів надає хороший лікувальний ефект.
Профілактика гіповітамінозних станів у дітей. Серед заходів профілактики провідне місце займає організація раціонального харчування. Необхідну кількість вітамінів повинно бути представлено у харчовому раціоні дитини (див. Вигодовування дітей). Добова потреба у вітамінах у здорових дітей залежно від віку визначається наступними дозами (табл.).
При грудному вигодовуванні, починаючи з 5-6-го місяця, материнське молоко не цілком покриває потреби дитини. Необхідний правильно збалансований харчовий раціон з урахуванням потреби організму дитини у вітамінах.
